Дисфункція ШБ є ключовим ініціатором розвитку АД (Odhiambo J. A. et al., 2009; Williams H. et al., 2008; Boguniewicz M., Leung D. Y., 2011; Leung D. Y., 2013; Brown S. J., McLean W.H., 2012). Для підтвердження гіпотези, що раннє покращення властивостей ШБ шляхом нанесення на шкіру новонародженого пом’якшувальних засобів здатне захистити від розвитку АД у ранньому дитинстві, було проведено неконтрольоване дослідження та 2 РКД, організовані двома незалежними групами вчених у США / Великій Британії та Японії (Simpson E. L., 2010; 2014; Horimukai K. et al., 2014).
Мультицентрове мультинаціональне американсько-британське дослідження включало дітей високого ризику АХ, у яких у когось з батьків або сиблінгів було діагностовано АД, БА чи алергічний риніт (Simpson E. L. et al., 2014). Батькам групи втручання було запропоновано на вибір 3 пом’якшувальні засоби різної в’язкості. 67,2% батьків надали перевагу крему/гелю, 23,4% – олії, 9,4% – мазі. Засіб рекомендували наносити на всю поверхню тіла дитини, крім волосистої частини голови, розпочинаючи якомога раніше після народження та продовжуючи до 6 міс життя. Медсестра контактувала з батьками в телефонному режимі через 10 днів, 6 та 18 тиж після народження, відвідувала через 12 тиж; остаточний огляд проводився в клініці через 24 тиж. Щоденне застосування засобу достовірно знижувало загальну частоту АД через 6 міс (43% в групі контролю проти 22% в групі втручання). Ці показники відповідають відносному зниженню частоти АД удвічі.
Подібне японське РКД (n=118) передбачало рандомізацію немовлят у групи втручання (щоденне нанесення пом’якшувуальної емульсії з першого до 32-го тижня після народження) та контролю (Horimukai K. et al., 2014). Вазелін застосовувався в немовлят обох груп відповідно до національних рекомендацій. Усіх дітей оглядав один дерматолог на 4, 12, 24-му та 32-му тижні життя. Побічних ефектів пом’якшувальної емульсії зафіксовано не було, середня кількість використання засобу становила 7,86±4,34 г. Упродовж перших 32 тиж життя АД перенесли 19 з 59 дітей групи втручання та 28 з 59 дітей групи контролю. Підрахунок кумулятивної частоти за методом Kaplan-Meier показав, що в групі втручання інтактна шкіра зберігалася достовірно довше, ніж у контрольній групі. Регресивний аналіз підтвердив, що ризик АД/екземи в групі втручання значно нижчий (коефіцієнт ризику 0,48; 95% ДІ 0,27-0,86).
Інше недавнє РКД вивчало ефект нанесення пом’якшувального засобу на основі керамідів 2 р/день упродовж перших 6 міс життя на частоту АД та функцію ШБ у 80 дітей високого ризику із сімейним анамнезом АХ (Lowe A. J. et al., 2017). Аналіз усіх хворих, включених у дослідження, не виявив достовірного впливу заміщення ліпідного бар’єру шкіри на частоту АД чи розвиток сенсибілізації до харчових продуктів. Однак спостерігалася певна тенденція до зниження цих показників у групі втручання у віці 6 та 12 міс. Через 12 міс сенсибілізація до харчових продуктів розвинулась у 19,4% дітей контрольної групи, натомість у групі втручання не було зареєстровано жодного такого випадку. Отже, профілактичне застосування пом’якшувального засобу на основі керамідів двічі на день характеризується більш потужним потенціалом запобігання сенсибілізації до харчових алергенів, ніж однократне нанесення.
