Відповідно до так званої гігієнічної гіпотези існує зворотний зв’язок між контактом з мікроорганізмами та розвитком алергії (Strachan D. P., 1989). Перше РКД для виявлення ефективності пробіотиків як потенційно сприятливих бактерій мікрофлори здорового кишечнику для запобігання АХ було проведено у Фінляндії у 2001 р. (Kalliomaki M. et al., 2001). Призначення лактобацил GG у пренатальному періоді та дітям до 6 міс мало наслідком зниження частоти АД при оцінці у 2 роки (відносний ризик 0,52; 95% ДІ 0,32-0,84). Японське когортне дослідження також показало ефективність вживання йогурту в дитинстві для зменшення ймовірності АД та ХА у віці 5 років (Shoda T. et al., 2017). Багато опублікованих досліджень пробіотиків як засобів для профілактики АХ мали суперечливі результати, однак дані метааналізу більшості систематичних оглядів підтвердили ефективність пре- та постнатального застосування пробіотичних засобів у запобіганні АД. Водночас протекторних ефектів стосовно БА чи візингу не було виявлено (Pelucchi C. et al., 2012; Foolad N. et al., 2013; Elazab N. et al., 2013; Panduru M. et al., 2015; Mansfield J. A. et al., 2014). Метааналіз, що поєднував два дослідження пробіотикопрофілактики, достовірного зниження частоти АД не виявив (відносний ризик 0,44; 95% ДІ 0,11-1,83) (Chang Y. S. et al., 2016).
Попередні дослідження встановили, що склад мікробіоти кишечнику відіграє важливу роль у розвитку екземи. Систематичний огляд (n=1990) встановив, що на специфічний для екземи склад мікробіоти впливають такі фактори: тривалість гестації, вид пологів, спосіб вигодовування, методи лікування, кількість старших сиблінгів тощо (Chan C. W. et al., 2016). Точних доказів модуляторного впливу кишкової мікробіоти на імунологічні функції у дітей з екземою наразі немає.
І мікробіота кишечнику, і мікробіота шкіри тісно пов’язані з АД, хоча механізм цього зв’язку точно не встановлений. Когортне дослідження показало, що застосування антибактеріальних препаратів у перші 2 роки життя є фактором ризику БА, АД та АР у дітей 5 років (Yamamoto-Hanada K. et al., 2017). Це підтримує висновок систематичного огляду 10 досліджень: постнатальний контакт з антибіотиками впродовж першого року життя збільшує ризик екземи (ВШ 1,40; 95% ДІ 1,19-1,64) (Tsakok T. et al., 2013). Є дані стосовно асоціації цефалоспорину з БА та щодо відсутності подібних зв’язків для пеніциліну та макролідів (Yamamoto-Hanada K. et al., 2017; Pitter G. et al., 2016; Marra F., et al., 2009; Metsala J. et al., 2015). Відмінності в результатах можуть бути наслідками різниці в особливостях прийому антибіотиків, характеристиках і розмірі обраної групи дослідження.
АД у дитинстві асоціюється з розвитком БА та риніту в подальшому аж до 5 років спостереження (von Kobyletzki L. B. et al., 2012). Екзема/АД є одним з найпотужніших факторів ризику не тільки ХА, а й БА та АР. Таким чином, прийом антибіотиків у дитинстві може як прямо впливати на розвиток БА через вплив на мікробіоту, так і непрямо, зумовлюючи АД.
Метааналіз (n=31 742) встановив, що контакт з видимою цвіллю та/або вологістю впродовж перших 2 років життя асоціювався з підвищеним ризиком БА, особливо в маленьких дітей, і симптомами АР у дітей шкільного віку (Tischer C. G. et al., 2011). Урбаністичний стиль життя з проживанням у погано вентильованому будинку перенаселеного міста збільшує ймовірність контакту з цвіллю та ризик змін мікробіоти бактерій-коменсалів, що призводить до дисбіозу шкіри, кишечнику та дихальних шляхів. Однією з причин неоднозначних результатів РКД на цю тему можуть бути відмінності у видах цвілі.
