Системне фармакологічне лікування акне: аналіз систематичних оглядів

Системне фармакологічне лікування акне: аналіз систематичних оглядів

Цілі

Це протокол Кокранівського огляду (аналіз). Протокол має наступні цілі:

Узагальнити результати систематичних оглядів, які оцінюють вплив (користь і шкоду) системних фармакологічних втручань для лікування звичайних вугрів (acne vulgaris).

Опис захворювання

Акне (звичайні вугри) – це хронічне запальне та імуноопосередковане захворювання волосисто-сальної одиниці. Клінічно розлад характеризується незапальними (відкриті та закриті комедони) та запальними (папули, пустули, вузлики та кісти) ураженнями; вугровий висип діагностується під час фізикального огляду. Ураження різного ступеня тяжкості можуть виникати на обличчі, грудній клітці та спині. Блискавичні вугри (acne fulminans) та інверсні вугри (acne conglobata) зустрічаються рідко і є важкими формами акне (Williams 2012).

Акне є багатофакторним захворюванням. У його патогенезі задіяні багато етіопатогенетичних факторів, проте, основним вважається хронічне запалення. Гістологічно було продемонстровано, що запалення присутнє до появи клінічних запальних уражень (Rocha 2014). Активність сальних залоз починається в період статевого дозрівання через зв’язок андрогенів, особливо дигідротестостерону, з ядерними рецепторами себоцитів з подальшим посиленням ліпогенезу та якісними змінами шкірного сала. Андрогени також стимулюють гіперкератинізацію фолікулів. Дослідження in vitro продемонстрували метаболізм сальних залоз (Schneider 2018). У фолікулах переважає специфічний філотип (IA1) бактерій Cutibacterium acnes (раніше мали назву Propioniobacterium acnes), і його розпізнавання toll-подібним рецептором 2, присутнім у себоцитах, кератиноцитах і моноцитах, активує ядерні шляхи, такі як ядерний фактор каппа B [NF-kappa-В (NF-kВ)], з виробленням цитокінів, і білка-активатора 1 (AP1) з вивільненням металопротеїназ (Dréno 2018). Нещодавно відбулася відповідна дискусія про роль мікробіома шкіри та кишківника у виникненні акне. Сюди можна віднести зменшення різноманітності шкірної та кишкової флори, викликане тривалим пероральним і місцевим застосуванням антибіотиків, що впливає на взаємодію між господарем і мікробіомом і шкірний бар’єр в осіб з акне, з вивільненням прозапальних цитокінів (Deng 2018; O'Neill 2018); Rocha 2018).

Можливими наслідками акне є атрофічні та гіпертрофічні рубці, а також постзапальна гіперпігментація. Рубці викликані зміною зовнішнього вигляду та гістопатологічними змінами нормальної тканини шкіри після її пошкодження. Пошкодження шкіри під час загоєння активних акне може спричинити рубці. Активні рубці можуть тривати 10 років і більше, тоді як поствугрові рубці можуть залишатися на все життя (Abdel Hay 2016). Системне фармакологічне лікування акне не здатне усунути шрами, проте, раннє ефективне лікування акне запобігає виникненню поствугрових рубців. Фактори ризику утворення рубців включають затримку лікування, більш серйозні акне, чоловічу стать, звички щодо маніпуляцій з ураженнями, сімейну історію поствугрових рубців та рецидиви акне (Tan 2017a; Tan 2017b).

Варто наголосити, що це захворювання може мати негативний вплив на якість життя, а також те, що акне також пов’язане з такими психологічними наслідками, як депресія, тривога, самотність та залежність від Інтернету (Gieler 2015; Öztekin 2020). Вугри можуть серйозно вплинути на психічне здоров’я людини, особливо у тих, хто має важку форму акне. Акне зазвичай виникають у підлітків і можуть бути емоційно руйнівними на цьому етапі життя, коли самооцінка має особливе значення (Lauermann 2016). У людей з акне можуть з’явитися тривога, депресія та навіть схильність до суїциду (Lukaviciute 2017), при цьому ризик залежить від тяжкості захворювання, місцевої пігментації та утворення рубців. Вугри мають величезний вплив на якість життя хворих (Alanazi 2018). Кілька досліджень виявили тісний двосторонній зв’язок між психічним стресом і акне (Ramrakha 2016; Wen 2015). У конкурентному сучасному світі, де привабливий зовнішній вигляд часто вважається перевагою, люди з акне можуть страждати від почуття низької впевненості в собі, відторгнення та від того, що їх часто принижують інші (Cenk 2020). Успішне лікування може допомогти покращити психологічний стан пацієнтів з акне, полегшити відчуття депресії та тривоги та покращити якість життя (Kaymak 2009). Таким чином, люди з акне потребують не тільки ліків для полегшення симптомів, але й своєчасного психологічного втручання, щоб уникнути виникнення психічних захворювань.

Опис медичних втручань

Системні антибіотики, гормональні препарати антиандрогени та пероральний ізотретиноїн є основними системними втручаннями для лікування акне. Згідно з рекомендаціями, кожен із цих варіантів може бути використаний для лікування папуло-пустульозних і вузликово-кістозних вугрів середнього та важкого ступеня (Nast 2016), при цьому класифікація помірних і важких вугрів здійснюється на основі суб’єктивної думки лікаря (Thiboutot 2018). Однак важливо підкреслити, що у настановах щодо лікування акне лише пероральний ізотретиноїн є рекомендованим як монотерапія для помірних та важких випадків, а використання антиандрогенів стосується лише пацієнтів жіночої статі, які хочуть або погоджуються уникати вагітності (Bagatin 2019; Nast 2016; Thiboutot 2018; Zaenglein 2016). Крім цих препаратів, пероральні кортикостероїди також відіграють роль у терапії звичайних вугрів (хоча і більш обмежену): їх особливо рекомендують для блискавичних вугрів, рідкісних і важких проявів, які можуть виникати з системними симптомами або без них і бути de novo або вторинними відносно застосування ізотретиноїну, коли терапія ізотретиноїном розпочинається у високих дозах (Greywal 2017; Zaenglein 2016).

Пероральні антибіотики

Антибіотики є системним засобом лікування звичайних вугрів, і саме їх найчастіше призначають у щоденній клінічній практиці (Barbieri 2019), як у дерматологічних, так і недерматологічних практиках (Barbieri 2017). Однак існують рекомендації клінічних настанов щодо обмеження використання та тривалості антибіотикотерапії (максимум три-чотири місяці) та уникнення призначення пероральних антибіотиків у вигляді монотерапії, щоб мінімізувати ризик виникнення антимікробної резистентності (Nast 2016; Ozolins 2004; Thiboutot 2018; Zaenglein 2016). Пероральні тетрацикліни, особливо тетрацикліни другого покоління (міноциклін, доксициклін і лімециклін), є основою при виборі системного антибіотика для лікування акне (Armstrong 2020). Їх переваги порівняно з тетрациклінами першого покоління (тетрациклін і окситетрациклін) пов’язані з фармакокінетикою. Їхнє дозування зручніше для пацієнтів, оскільки всі три препарати мають довший період напіврозпаду, що дозволяє застосовувати одну добову дозу. Крім того, прийом під час їжі не погіршує їх засвоєння (Ochsendorf 2006). Проте, все ще існує невизначеність щодо найбільш ефективних і безпечних терапевтичних схем перорального прийому тетрацикліну для лікування акне (Armstrong 2020; Garner 2012; Williams 2012). Немає остаточних і послідовних доказів, які вказують на більшу ефективність міноцикліну, доксицикліну або лімецикліну порівняно з тетрацикліном або один з одним (Garner 2012; Zaenglein 2016). Дані одного Кокранівського огляду не підтверджують твердження про те, що формула міноцикліну з пролонгованим вивільненням безпечніша за інші препарати цієї групи (Garner 2012). Незважаючи на прогалини в знаннях і дослідженнях щодо пероральних антибіотиків у лікуванні звичайних вугрів, існує консенсус і підхід, заснований на доказах, щодо рекомендації одночасного використання місцевого пероксиду бензоїлу, неантибіотичного протимікробного засобу, при призначенні пероральних антибіотиків пацієнтам з акне (Nast 2016; Thiboutot 2018; Tzellos 2011; Zaenglein 2016). Ця стратегія спрямована на запобігання неефективності лікування через резистентні до антибіотиків акне та на зменшення поширеності стійких до антибіотиків штамів С. acnes у популяціях населення (Ozolins 2004; Tzellos 2011). У щоденній клінічній практиці звичайне дозування пероральних тетрациклінів для лікування акне є таким: від 50 до 135 мг на день для міноцикліну; 250-500 мг на день або двічі на день для тетрацикліну; від 50 до 100 мг на день або двічі на день для доксицикліну; і від 150 до 300 мг на день для лімецикліну (Armstrong 2020; Nast 2016; Ochsendorf 2006; Zaenglein 2016).

У 2019 році в арсеналі дерматологів Сполучених Штатах з’явився сарециклін, новий пероральний тетрациклін, призначений спеціально для лікування акне помірної та важкої форми. На той час його ефективність у порівнянні з іншими антибіотиками класу тетрациклінів щодо очищення шкіри від вульгарних вугрів ще не була перевірена в рандомізованих контрольованих дослідженнях. Однак сарециклін має антибактеріальну дію з більш вузьким спектром дії та менший потенціал для ініціювання кишкового дисбактеріозу, що може забезпечити кращу переносимість та меншу кількість шлунково-кишкових побічних ефектів, ніж при застосуванні старих препаратів цього класу (Armstrong 2020). Його більш цілеспрямована дія проти C. acnes, пов’язана зі зниженою активністю проти грамнегативних бактерій, також може зменшити побоювання, пов’язані з потенціалом резистентності бактерій після призначення цього тетрацикліну четвертого покоління (Kircik 2020).

Грамнегативний фолікуліт обличчя та тулуба, який часто викликається бактеріями, що погано реагують на звичайну антимікробну терапію акне (Lehrhoff 2012), і кандидозний вагініт можуть ускладнити акне після тривалого лікування пероральними тетрациклінами, а також після лікування іншими пероральними антибіотиками, включаючи всі інші препарати класу тетрациклінів (Lehrhoff 2012; Zaenglein 2016). Окрім більш поширених шлунково-кишкових побічних ефектів, таких як нудота, блювання, болі в животі та діарея, пероральні антибіотики класу тетрациклінів при застосуванні для лікування акне також можуть бути пов’язані з фоточутливістю, вульвовагінальними грибковими інфекціями, свербежем, кропив’янкою, шкірним висипом, запамороченням, головним болем і синдромом псевдопухлини головного мозку (доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія). Останні три захворювання центральної нервової системи частіше зустрічаються у пацієнтів, які приймають міноциклін (Armstrong 2020). Два антибіотики класу тетрациклінів, доксициклін і міноциклін, були пов’язані з новою появою запальних захворювань кишечника (ЗЗК) (збільшення ризику розвитку на 60% і 20% відповідно) (Margolis 2010). Це може бути викликане дисбалансом у нормальній кишковій флорі внаслідок повторних або тривалих курсів цих препаратів: пацієнти з активним ЗЗК мають зміни у своїй мікробній колонізації щодо функцій, чисельності, складу та різноманітності, що призводить до дисбактеріозу, порушень у кишковому гомеостазі та місцевих імунних реакцій (Lee 2021). Сірувато-блакитна пігментація тканин (спостерігається на шкірі, нігтях, склері, кон’юнктиві, щитовидній залозі, зубах і кістках під час терапії вищими кумулятивними дозами), яка може бути незворотною (Garner 2012), і системний червоний вовчак (СЧВ) (рідкісне явище, але таке, що має більш ніж у два рази підвищений ризик у порівнянні з лікуванням акне іншими пероральними тетрациклінами, відповідно до Margolis 2007) є більш рідкісними побічними ефектами використання міноцикліну. Протягом останніх 25 років також було задокументовано декілька рідкісних серйозних побічних ефектів міноцикліну при застосуванні проти акне, таких як гостра недостатність органів, пов’язана з раннім початком терапії вищими дозами (головним чином печінки); DRESS (медикаментозна реакція з еозинофілією та системними проявами); аутоімунні захворювання (гепатит, тиреоїдит, вузликовий поліартеріїт та СЧВ-подібний синдром) (Garner 2012; Ochsendorf 2006). Тетрацикліни другого покоління демонструють посилене шлунково-кишкове всмоктування, накопичення в жирових відкладеннях, а також (особливо це є характерним для міноцикліну) високу спорідненість до кальцинованих тканин і здатність долати гематоенцефалічний бар’єр. Усі ці фармакокінетичні характеристики сприяють розвитку побічних ефектів, зазначених вище (Armstrong 2020; Garner 2012; Ochsendorf 2006).

Азитроміцин і еритроміцин, антибіотики з класу макролідів, є другою лінією системної терапії запальних вугрів через підвищення антимікробної стійкості до макролідів (Bienenfeld 2017; Sardana 2021). Обидва препарати використовуються поза зареєстрованими призначеннями для лікування акне та мають найкращі показання, коли є обмеження на використання тетрациклінів, як це відбувається у вагітних жінок або дітей віком до восьми років (Patel 2020; Schachner 2020; Zaenglein 2016). Відповідно до режимів дозування, проведених у клінічних випробуваннях, азитроміцин зазвичай рекомендують для лікування акне як пульс-терапію: дози становлять 500 мг, які приймають один-три рази на тиждень або чотири рази на місяць протягом 12 тижнів (Kim 2018). Звичайна доза еритроміцину проти акне становить 500 мг двічі на день (Ochsendorf 2006). Основними побічними ефектами макролідів при лікуванні вугрів є шлунково-кишкові, причому еритроміцин більше пов’язаний із шлунково-кишковими ефектами, ніж азитроміцин. Рідше макроліди можуть викликати печінкову токсичність, серцеві аритмії та реакції гіперчутливості шкіри (Zaenglein 2016).

Гормональні антиандрогенні препарати

Спіронолактон

Відповідно до консенсусу та думки експертів, добова доза спіронолактону коливається від 100 до 200 мг (Layton 2017; Zaenglein 2016). Побічні ефекти частіше спостерігаються при застосуванні вищих доз (> 100 мг): порушення менструального циклу, чутливість і збільшення грудей, запаморочення, вертиго та запаморочення; головний біль; нудота з блюванням і без нього; збільшення маси тіла, біль у животі, поліурія, втома та сонливість були найчастішими побічними явищами, про які повідомлялося в систематичному огляді (Layton 2017). Огляд також виявив нижчу частоту порушень менструального циклу при застосуванні в поєднанні з комбінованими пероральними контрацептивами (КПК) порівняно з призначенням спіронолактону без КПК. Ризик гіперкаліємії через спіронолактон не викликає занепокоєння за відсутності специфічних факторів ризику, таких як: літній вік, гіпертонія, захворювання печінки, нирок або надниркових залоз, і одночасний прийом лікарських засобів, які можуть підвищити ризик (наприклад, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту, блокатори рецепторів ангіотензину, дигоксин, калійзберігаючі діуретики, сульфаметоксазол/триметоприм, нестероїдні протизапальні засоби та добавки калію). Вимірювання рівня калію в крові до та під час терапії для молодих, здорових пацієнтів з акне тому непотрібне (Barbieri 2019; Layton 2017; Zaenglein 2016). Важливо уникати вагітності під час лікування, оскільки в дослідженнях на тваринах спіронолактон може спричинити фемінізацію плоду чоловічої статі. Комбінована терапія з оральними контрацептивами також допомагає вирішити цю проблему (Kim 2012; Zaenglein 2016).

Комбіновані пероральні контрацептиви

Ефективність КПК для усунення запальних і незапальних уражень вугрів і покращення результатів, про які повідомляли пацієнти, порівняно з плацебо була продемонстрована в рандомізованих контрольованих дослідженнях (РКД) (Arowojolu 2012). КПК з етинілестрадіолом та антиандрогенним прогестином (особливо ципротерону ацетатом, дроспіреноном, хлормадинон ацетатом або дієногестом) у комбінації лікарі найчастіше рекомендують підліткам і дорослим жінкам (Bagatin 2019; Dréno 2013). Є докази того, що КПК, що містять хлормадинон ацетат і ципротерон ацетат як прогестини, покращують акне більше, ніж КПК, що містять левоноргестрел, прогестин з андрогенною активністю. Дані РКД свідчать про те, що КПК з дроспіреноном як прогестином у поєднанні з етинілестрадіолом менш ефективні проти акне, ніж КПК, що містять ципротерону ацетат. Однак вони можуть бути більш ефективними, ніж КПК, що містять норгестимат плюс етинілестрадіол, або ті, що містять номегестрол ацетат плюс 17β-естрадіол (Arowojolu 2012). Застосування КПК підвищує ризик тромбоемболічних подій, а також спричиняє незначне підвищення відносного ризику раку молочної залози (de Bastos 2014; Raymond 2012). Тому перед початком терапії необхідно зібрати детальну історію хвороби та виміряти артеріальний тиск. Найпоширенішими побічними ефектами КПК є нудота, збільшення грудей, головні болі та збільшення маси тіла. Одночасне застосування з антибіотиками може зменшити контрацептивний ефект, як, наприклад, у випадку з рифампіцином і гризеофульвіном. Комбіноване лікування у поєднанні з тетрациклінами є безпечним, якщо у пацієнтів не виникає блювання або діарея, до того ж у цьому разі слід застосувати додатковий метод контрацепції (Dréno 2004; Raymond 2012).

Ізотретиноїн

Серед методів системного лікування ізотретиноїн є єдиним препаратом, що рекомендований для монотерапії в існуючих рекомендаціях щодо лікування акне. Це препарат першого вибору для важких нодуло-кістозних вугрів, а також він рекомендований для лікування важких папуло-пустульозних і помірних кістозно-вузликових вугрів, які швидко рецидивують після початкового терапевтичного курсу, мають супутні рубці або погіршують якість життя (Bagatin 2019; Nast 2016; Zaenglein 2016). ). Проаналізувавши найкращі наявні докази, дослідження робочої групи Європейської академії дерматології та венерології виявило, що ізотретиноїн покращує якість життя пацієнтів з акне більше, ніж будь-яке інше втручання (Chernyshov 2018).

Традиційна доза становить від 0,5 до 1,0 мг/кг на добу, яку слід приймати під час їжі (виняток становить нова формула ізотретиноїн-лідоза, на яку не впливає голодування) і, відповідно до етикетки препарату, до досягнення загальної кумулятивної дози від 120 до 150 мг/кг (Bagatin 2020а). Однак авторам нещодавнього Кокранівського огляду не вдалося знайти дані РКД, що підтверджували б конкретну кумулятивну дозу, яка призвела б до позбавлення від акне відповідно до тяжкості захворювання (Costa 2018). Наразі, спираючись на досвід та думку експертів, існує тенденція враховувати індивідуальні клінічні аспекти, приймаючи рішення про тривалість терапії ізотретиноїном, і слід підтримувати дозу протягом двох-чотирьох місяців після повного зникнення уражень (що зазвичай відбувається після чотирьох-шести місяців терапії) (Fallah 2020; Rademaker 2013; Tan 2016; Thiboutot 2018). Низькі дози ізотретиноїну на добу (< 0,5 мг/кг) зменшують помірні та важкі акне менше, ніж терапія звичайними дозами, але такий підхід пов’язаний з меншою кількістю побічних ефектів (Costa 2018). В останній оновленій європейській настанові з лікування акне для лікування важких папуло-пустульозних і помірних вузликових вугрів рекомендована доза від 0,3 до 0,5 мг/кг/день (Nast 2016). Переривчасті схеми (тобто імпульсна терапія) мають нижчу ефективність, ніж низькі та традиційні добові дози, і міжнародні рекомендації експертів не рекомендують їх використання (Costa 2018; Zaenglein 2016).

Можливий механізм дії втручань

Пероральні антибіотики

Роль тетрациклінів у контролі акне пов’язана не лише з бактеріостатичною дією, яка пригнічує ріст і проліферацію C. acnes: цей клас препаратів, разом із макролідами та сульфаметоксазол-триметопримом, виявляє й протизапальні властивості (Armstrong 2020; Eady 2003; Zaenglein). 2016). Цикліни першого та другого поколінь, а також найновіший тетрациклін сарециклін забезпечують противугровий ефект, перериваючи синтез бактеріального білка після зв’язування з 30S субодиницею в рибосомах, а також сприяючи пригніченню хемотаксису нейтрофілів, цитокінів і вивільнення матриксних металопротеїназ (Armstrong 2020); Monk 2011). Використання субантимікробних і нижчих доз може бути достатнім для лікування акне через неантимікробну, протизапальну дію тетрациклінів (Simonart 2008; Thiboutot 2018; Tzellos 2011). Проте, було висловлено занепокоєння стосовно того, що призначення субантимікробних низьких добових доз тетрациклінів другого покоління може сприяти резистентності C. acnes до антибіотиків, головним чином у пацієнтів з інтенсивною себореєю (Eady 2003; Nord 2006). При лікуванні звичайних вугрів тетрацикліни забезпечують імуномодуляцію за допомогою специфічної клітинної та вродженої імунної відповіді (Eady 2003).

Подібно до тетрациклінів, макроліди мають протизапальні властивості (хоча наразі їхній механізм неясний), а також активність проти акне завдяки бактеріостатичній дії на C. acnes (цей клас антибіотиків діє шляхом зв’язування з субодиницею 50S у рибосомах) (Ochsendorf 2006; Zaenglein 2016). Сульфаметоксазол пригнічує ріст C. acnes шляхом припинення синтезу фолієвої кислоти, яка є необхідною для реплікації бактеріальних клітин. Триметоприм, аналог фолієвої кислоти, перешкоджає тому ж метаболізму, блокуючи фермент дигідрофолатредуктазу. Ці два останні препарати діють синергічно, коли їх поєднують для лікування акне, обмежуючи бактеріальну переробку амінокислот і синтез нуклеотидів (Zaenglein 2016).

Гормональні антиандрогенні препарати

Спіронолактон проявляє свої антисебогенні властивості шляхом конкурентного блокування взаємодії між дигідротестостероном і андрогенними рецепторами всередині сальних клітин шкіри, особливо на обличчі. Унаслідок андрогенного стимулу відбувається локальне зниження себогенезу (Zouboulis 1994). КПК діють на ураження акне завдяки тому ж механізму, що й спіронолактон (антиандрогенна дія на клітини сальних залоз), але естрогенний компонент також сприяє зменшенню виділення шкірного сала, зменшуючи рівень вільного тестостерону в сироватці крові вдвічі. Цей ефект зумовлений двома механізмами: пригніченням секреції лютеїнізуючого гормону з подальшим зниженням вироблення андрогенів; підвищення рівня глобуліну, що зв’язує статеві гормони, який зв’язується з вільним тестостероном (Thorneycroft 1999). Незважаючи на відмінності в антиандрогенній активності прогестеронів (лише ципротерону ацетат, дроспіренон, хлормадинон ацетат і дієногест можуть не виявляти андрогенного ефекту при окремому застосуванні) (Regidor 2017), присутність естрогену призводить до противугрової дії в усіх КПК (Arrington 2012).

Ізотретиноїн

Ізотретиноїн є єдиною системною терапією проти вугрів, спрямованою на всі визнані етіопатогенні механізми акне (Bagatin 2020b). Це 13-цис-ізомер повністю транс-ретиноєвої кислоти (ПТРК), той же третиноїн, він є проліками, які впливають на ядерні рецептори ретиноєвої кислоти (РРК) лише після внутрішньоклітинного перетворення на метаболіти, такі як ПТРК, 4-оксо. ‐третиноїн, 4-оксо-ізотретиноїн, 9-цис-ретиноєва кислота та 9-цис-4-оксо-ретиноєва кислота (Khalil 2017). Ці ретиноїдні сполуки зв’язуються з РРК і знижують або посилюють транскрипцію різних генів, змінюючи клітинні процеси в кератиноцитах і себоцитах (Nelson 2009). Ізотретиноїн нормалізує гіперкератинізацію фолікулів шляхом збільшення вироблення цитокератину 7, 13 і 19, ламініну В1 та IL-1, одночасно сприяючи зменшенню вивільнення цитокератину 1, 10 і 14, філагрину та металопротеїназ. Зміни рогівкового шару шкіри сприяють клітинній проліферації та випаданню з подальшим оновленням у фолікулярних одиницях і зниженням комедогенезу (Törmä 2011). Крім того, ізотретиноїн забезпечує місцеву імунну регуляцію зі зменшенням запального процесу акне, головним чином шляхом зниження експресії генів, пов’язаних з рецепторами клітинної мембрани Toll-like 2 e 4 (TLR-2 і 4) і Т-хелперами (Chen 2019; Dispenza). 2012). Ізотретиноїн інактивує ядерний рецептор андрогену в сальних залозах і посилює апоптоз клітин, що пояснює значне зниження виділення шкірного сала (Melnik 2017). Нарешті, ізотретиноїн змінює мікрооточення всередині волосяно-сального фолікула, особливо щодо кількості та складу шкірного сала, що робить його несприятливим для гіперколонізації C. acnes (Ganceviciene 2010; McCoy 2019).

Чому було важливо підготувати цей огляд

Попри значні досягнення протягом більш ніж 50 років після того, як лікарі вперше призначили пероральні антибіотики як терапію першої лінії для лікування запальних акне (Tzellos 2011), досі не вистачає переконливих доказів щодо переваги пероральних антибіотиків у поєднанні з місцевими засобами у порівнянні з монотерапією пероральними антибіотиками, навіть незважаючи на те, що монотерапія звичайних вугрів системними антибіотиками широко й категорично протипоказана експертними рекомендаціями щодо лікування акне в усьому світі (Nast 2016; Thiboutot 2018; Zaenglein 2016). Існують також ключові питання, які залишаються нез’ясованими, стосовно високої достовірності доказів щодо тетрациклінів, основного класу системних антибіотиків для лікування акне.

Що стосується використання спіронолактону для боротьби з акне у жінок, досі відсутні докази на підтримку його використання, незважаючи на те, що протягом останнього десятиліття його все частіше призначають як важливий антибіотикозберігаючий терапевтичний варіант (Barbieri 2017), і його використання підтримується рекомендаціями щодо лікування акне, підготовленими фахівцями (Bagatin 2019; Layton 2017). Наразі найкращий режим дозування для досягнення очищення від акне без серйозних побічних ефектів залишається не визначеним.

Що стосується КПК, немає чітких доказів переваги препаратів, що містять прогестини з антиандрогенною активністю, таких як ципротерону ацетат, дроспіренон, хлормадинон ацетат і дієногест. Крім того, ефективність і безпека КПК проти акне в порівнянні з іншими системними методами лікування все ще практично невідомі (Arowojolu 2012; Bagatin 2019; Zaenglein 2016).