Психодерматологія і дерматопсихіатрія – актуальні питання для практикуючих лікарів
Ми живемо у токсичному світі, що намагається зруйнувати тіло і душу...
До кого ж звертатися, коли поранено душу, а болить шкіра?
«Рани такі глибокі, що здається, ніби вони ніколи не загояться. Біль такий реальний, що це майже нестерпно. Я стала суцільною раною. Все, що я знаю, – це біль. Різкий подих, порожні очі, хиткі рухи. Якщо це так болить, то чому триває? Якщо тільки це все, що ти знаєш»...
Кеті Кроуфорд
Примітивна психосоматика
Шкірні захворювання – придушене бажання фізичної близькості (нейродерміти) та гнів на себе (акне).
Образа – наслідок гордині та невміння спілкуватися. Шкіра реагує на образу висипаннями і виразкуваннями. Образа – запакована злість.
Психодерматологія – це відносно нова дисципліна в психосоматичній медицині. Поєднує психіатрію, психологію, педіатрію та дерматологію.
Передбачає складну взаємодію між шкірою, нейроендокринною та імунною системами, між психікою і шкірою.
Нейро-імуно-шкірна система NICS
- Психіатрія більше сфокусована на "внутрішньому" невидимому розладі, а дерматологія зосереджена на "зовнішньому" видимому захворюванні.
- Поєднання двох дисциплін – це складна взаємодія між нейроендокринною та імунною системами, яка описується як NICS, або нейро-імуно-шкірна система.
- Взаємодія нервової системи, шкіри та імунітету пояснюється випуском медіаторів з NICS.
Психодерматологія – це розділ дерматології, який би розглядав особливості етіопатогенезу, клініки, терапії та профілактики дерматозів як відображення патофізіологічно обумовленого, постійного, нерозривного і динамічного зв'язку між патологічним шкірним процесом і психічним станом хворого.
З позиції сучасної психосоматики, дифузна нейроімуноендокринна система DNIES є універсальною системою реагування, контролювання і захисту організму.
Роль психонейроімуноендокринології у визначенні ґенезу шкірних захворювань, а також вивчення їхніх психокультурних та психосоціальних аспектів останнім часом збільшується.
Шляхи передачі відчуття свербіння від шкіри до мозку
Свербіння починається з епідермісу та дермо-епідермального з'єднання і передається свербіж-селективними С-нервовими волокнами (деякі з них чутливі до гістаміну).
Волокна С утворюють синапси в дорзальному розі, і сигнал свербіння піднімається контрлатеральним спіноталамічним шляхом з проєкціями до таламуса.
3 таламусу свербіння передається в кілька ділянок мозку, які беруть участь у сприйманні, оцінюванні, вираженні емоцій, винагород та пам'яті.
Складна взаємодія між Т-клітинами, опасистими клітинами, нейтрофілами, еозинофілами, кератиноцитами та нервовими клітинами (разом із посиленням вивільнення цитокінів, протеаз та нейропептидів) призводить до збільшення свербіння.
Коментує д.м.н., професор Хаустова Олена Олександрівна
