Емоційні проблеми здебільшого є наслідками наявності шкірної хвороби. Тяжкість психічних проявів значно перевищує тяжкість соматичної симптоматики (Alopecia Areata, Vitiligo, хронічна екзема, хронічний псоріаз, альбінізм, іхтіоз).
Інші (змішана група) симптоми – різноманітні розлади, спричинені іншими чинниками, зокрема побічні явища внаслідок прийому лікарських засобів:
- Шкірні сенсорні синдроми (Cutaneous Sensory Syndromes): глоссодинія, вульводинія, хронічне свербіння шкіри голови.
- Синдром психогенної пурпури (Psychogenic Purpura Syndrome).
- Псевдопсиходерматологічні розлади.
- Суїциди у дерматологічних пацієнтів.
Шкірні сенсорні розлади
Шкірні сенсорні порушення – це стани, при яких у пацієнта виникають різні аномальні відчуття на шкірі. У пацієнта немає діагностованого первинного розладу шкіри. Цю категорію можна розглядати як шкірний еквівалент хронічного больового синдрому. Відчуття включають (але не обмежуються) свербіння, печіння, кусання і повзання, і можуть бути знайдені в будь-яких анатомічних місцях. Наприклад, глоссодинії і вульводинії належать до шкірних сенсорних розладів у роті та вульві відповідно.
Загальний сценарій: пацієнт-чоловік, який відчуває свербіння або печіння в паху, для якого неможливо виявити дерматологічне або інше соматичне захворювання. Психіатричний діагноз, якщо він є, це тривога або депресія.
Класифікація за психопатологією:
- галюцинації або ілюзії/марення;
- тривога / стрес;
- депресія;
- обсесивно-компульсивний розлад (ОКР).
Хоча це чотири окремі категорії, вони не є взаємовиключними, і психічні розлади можуть співіснувати один з одним.
Діагностика цих психічних розладів – за DSM V (МКХ-10). Лікування – психофармакотерапія + психотерапія.
Ілюзії з маренням – це помилкові ідеї, які пацієнти сприймають як абсолютну істину, незважаючи на раціональні аргументи та докази. Тривога і стрес характеризуються суб'єктивними симптомами напруження, агітації, занепокоєння і неможливості розслабитися.
Депресія – це завжди поганий настрій, ангедонія, безнадійність і відчуття нікчемності. Також може проявлятися фізичними симптомами – безсонням, гіперсомнією, втратою апетиту або гіперфагією.
При ОКР спостерігаються нав'язливі думки з компульсивною поведінкою. Пацієнти з ОКР відрізняються від маревних пацієнтів тим, що вони повністю усвідомлюють свою ірраціональну поведінку і часто просять про допомогу. Вони «его-дистонічні». Це суттєво контрастує з «его-синтонічними» маревними пацієнтами, які не знають про ірраціональність своєї поведінки, і вперто стверджують, що їхні переконання є реальністю.
- Патомімія, дерматозойне марення, невротичні екскоріації, трихотиломанія:
- 69,2% - параноїдна шизофренія і захворювання шизофренічного спектра;
- 18,5% - афективні розлади, обсесивно-компульсивний розлад;
- 12,3% - непсихотичні психорганічні розлади.
- Екскорійовані акне:
- 45,4% - обсесивно-компульсивний розлад;
- 27,3% - тривожно-іпохондричний розлад;
- 27,3% - депресивний розлад.
- Первинний неправильний діагноз протягом 2,63 ± 1,69 років:
- хронічна піодермія (44,4%) і короста (24,4%);
- у 100% пацієнтів з діагнозом «трихотиломанія» – вогнищева алопеція.
Актуальність
Встановлено незадовільний рівень знань лікарів-дерматовенерологів і лікарів-психіатрів з питань основних аутодеструктивних захворювань шкіри. Неправильне розуміння термінів «невротичні екскоріації» і «патомімія» – 78,2% i 44,7% лікарями-дерматовенерологами, і відповідно, 76,0% і 77,0% психіатрами.Дерматовенерологи діагностують аутодеструктивні захворювання шкіри в 2 рази частіше, ніж психіатри (82,7% і 42,0%, відповідно, р <0,001). 76,6% дерматовенерологів при підозрі на такі стани направляють пацієнтів на консультацію до психіатра, але подальшої взаємодії лікарів двох спеціальностей не відбувається.
83,2% дерматовенерологів і 83,0% психіатрів не мали досвіду спільного ведення пацієнтів з аутодеструктивними захворюваннями шкіри.
Коментує д.м.н., професор Хаустова Олена Олександрівна
