Сучасні аспекти діагностики різних бульозних дерматитів

Ключові маркери для діагностики вульгарної пухирчатки:

  • Акантолітичні клітини,
  • Антитіла до десмоглеїну 1 та 3 (шкірно-слизова форма),
  • Циркулюючі IgG-антитіла до 123кDa протеїнам.

При наявності двох з цих трьох маркерів ставиться діагноз вульгарної пухирчатки.

Для вегетативного бульозного пемфігоїду ключовими маркерами є:

  • Наявність або відсутність акантолітичних клітин,
  • Антитіла Dsg1,
  • Циркулюючі IgG-антитіла до 123кDa протеїнам.

При наявності двох з цих трьох маркерів ставиться діагноз вегетативної пухирчатки.

Ключові маркери еритематозної пухирчатки:

  • Акантолітичні клітини прикріплені до стінки пухирця,
  • Виявлення Dsg1,
  • Циркулюючі IgG-антитіла до 123кDa протеїнам.

При наявності двох з цих трьох маркерів ставиться діагноз еритематозної пухирчатки.

Паранеопластична пухирчатка характеризується прогресуючим погіршенням стану пацієнта, втратою ваги та відсутністю лихоманки. Можливе тотальне ураження слизової оболонки порожнини рота та червоної окантовки губ. Діагностичними критеріями є:

  • Виявлення Dsg1,
  • Відкладення IgG та комплементу С3 в зоні дермально-епідермального сполучення.
  • Периплакін, десмоплакін 1 та 2.

При наявності двох з трьох маркерів ставиться діагноз паранеопластичної пухирчатки.

Іммуноглобулін А - пухирчатка встановлюється при наявності принаймі двох з таких маркерів:

  • Наявність або відсутність симптому Нікольського,
  • Наявність або відсутність акантолітичних клітин,
  • Обов'язково: відкладення IgA в верхніх шарах епідерміса
  • Циркулюючі IgА-антитіла до демоглеїну 1.

Коментує лікар дерматовенеролог вищої категорії, доктор медичних наук, професор кафедри дерматології та венерології ОНМедУ, Член європейської асоціації дерматовенерології, Запольський Максим Едуардович.