Розацеа: Сучасні погляди на ведення пацієнтів

Розацеа – це хронічне рецидивуюче заахорювання шкіри обличчя, що супрооджується запаленням центральної частини обличчя, має поліетилогічну природу, для якого характерний прогредентний перебіг.

Належить до групи ангіопроліферативних захворювань, в основі яких лежить активація запалення і ангіогенезу.

Жінки страждають розацеа частіше ніж чоловіки (2-3:1) проте ринофіма (гіперплазія сполучної тканини сальних залоз шкіри носа) зустрічається частіше у чоловіків.

Маніфестація в середньомі у віці 30-50 років. 10% вхворих молодше 20 років. Офтальморозацеа зустрічається у 20% хворих. У літературі зустрічаються різноманітні теорії виникнення захворювання, серед них генетичні фактори. На користь судинної теорії говорить те, що головні прояви розацеа розвиваються в полі вени обличчя. Крім того експресія фактору судинного ендотелію також призводить до неоангіогенезу.

Бактереальна теорія має більше спростувань ніж підтверждень.

Розацеа може піддаватись корекції, але не є повністю виліковним захворюванням. Цілі лікування: зменшення вираденості симптомів захворювання, профілактика загострень захворювання, продовження строків ремісії.

Коментує доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри шкірних та венеричних хвороб Дніпровського державного медичного університету, Святенко Тетяна Вікторівна.