Дермато-респіраторний синдром у практиці лікаря

Дермато-респіраторний синдром є серйозною проблемою для сучасної медицини, що пов'язано не лише з його розповсюдженістю та прогресуючим зростанням захворюваності в останні десятиріччя, а й із суттєвим зниженням якості життя хворих. Однієї історії хвороби може бути недостатньо для точної діагностики. Майже у 2/3 пацієнтів з призначеними антигістамінними препаратами при алергічному риніті симптоми не були пов'язані з алергією (35% – алергічний риніт, 65% – неалергічний риніт у дослідженні 1-го року лікування, серед 4643 пацієнтів, які отримували один або кілька рецептів на оральні антигістамінні препарати (лоратадин, фексофенадин або цетиризин)).

Схожі симптоми – різні причини та лікування

1. Алергічний риніт (сезонний – пилок дерев, лугових трав або бур'янів навесні / восени; цілорічний – кліщі домашнього пилу, пліснява, вовна свійських тварин або таргани).
   Лікування. Зменшення контакту з відповідними алергенами, медикаментозне лікування антигістамінними, кортикостероїдними препаратами та/або АСІТ.
2. Інфекційний риніт. Зазвичай спостерігається після перенесеної інфекції.
   Лікування. Антибіотики.
3. Інші форми риніту. Зумовлюються впливом подразнюючих речовин, гормональних порушень та специфічних препаратів.
   Лікування. Уникати відповідних подразників та/або специфічних препаратів; медикаментозне лікування гормональних порушень.

Алергічний риніт дуже впливає на якість життя пацієнтів, на фізичне, соціальне і психологічне благополуччя. Наслідки таких симптомів як порушення сну, втома протягом дня та прийом антигістамінних препаратів можуть призвести до зниження працездатності в школі / на робочому місці. Алергічний риніт є фактором ризику розвитку астми.

Розповсюдженість полісенсибілізації

До 80% пацієнтів з алергією сенсибілізовані до декількох екстрактів алергенів, тобто більш ніж до одного алергена. В середньому, пацієнт сенсибілізований до 3 алергенів.

Сенсибілизація до сезонних і цілорічних алергенів посилює симптоми. Алергени можуть мати кумулятивний ефект, перевищуючи симптоматичний поріг пацієнта.

Виявлення сенсибілізуючих алергенів допоможе скласти план щодо підтримки пацієнта нижче симптоматичного порогу.

ImmunoСАР спільно з історією хвороби перевищує достовірність діагностики. Показано, що при поєднанні результатів екстракт-заснованих тестів ImmunoCAP спільно з історією хвороби підвищують діагностичну достовірність при підтвердженні чи виключенні алергії. Методичні рекомендації радять тестування IgE, таке як ImmunoСАР, спільно з історією хвороби і фізикальним обстеженням у пацієнтів з алергічним ринітом.

Основні принципи тестування алергії

Адекватне дослідження алергії є передумовою для оптимального лікування – виключення контакту з алергеном, медикаментозної терапії та імунотерапії.

Клініцистам слід виконувати й інтерпретувати, чи направити до лікаря, який зможе виконати й інтерпретувати дослідження алергії за специфічним IgE (шкіра або кров) для пацієнтів з клінічним діагнозом АР, які не реагують на емпіричне лікування.

Підтвердження алергії та ідентифікація причинних алергенів мають вирішальне значення для правильного лікування алергічних захворювань. Точний діагноз дозволяє проводити етіотропне лікування, зокрема виключення контакту з алергеном та імунотерапію.

Більше сенсибілізацій – вищий ризик розвитку алергічних захворювань. Загальноєвропейське дослідження прик-тестування: випробовувані були протестовані на 18 найчастіших інгаляційних алергенів (цілорічні та сезонні). Оцінювалися за кореляцією між сенсибілізацією та алергічним захворюванням.

Побічні симптоми, причини виникнення і методи лікування

Різні за патофізіологією, можуть співіснувати, зокрема, алергічний та інфекційний риніти.

Алергічний риніт. Симптоми риніту пов'язані з впливом алергену, до якого пацієнт сенсибілізований.

Інфекційний риніт. Виникає після перенесеної інфекції.

Неалергічний, неінфекційний риніт. Нейрогенний або вазомоторний, ідіопатичний риніти зумовлені подразнюючим впливом (наприклад, тютюновий дим, що видихається), гастроезафогальним рефлюксом також і в дітей старшого віку, гормональними причинами (гіпотиреоз, вагітність), лікарськими препаратами (наприклад бета-блокаторами, контрацептивами, НПЗЗ).

Погоджувальний документ WAO-ARIA-GA₂LEN. Мета: практичне керівництво для визначення показів та інтерпретацій діагностики молекулярної алергології для алергологів-клініцистів.

Види терапії

1. Вторинна профілактика: виключення контакту, зменшення кількості кліщів у житлових приміщеннях, реконструкція старих будівель, уражених грибком, виключення алергенного навантаження на робочих місцях.
2. Симптоматична терапія: антигістамінні, стероїди, стабілізатори опасистих клітин, β₂-агоністи, антагоністи лейкотрієнових рецепторів, теофіліни.
3. Алергенспецифічна терапія та терапія, що модифікує захворювання: специфічна імунотерапія.
4. Підхід до причинної терапії: анти-IgE.

Bet v1-гомологи в пилку берези, ліщини, вільхи, дуба, бука (засновано на крос-реактивності з пилком берези): Tar o 18kD, Betv 1, Act c8, Rub і1, Que a 1, Pyr c 1, Pru p 1, Pru av 1, Pru ar 1, Pet c 1, Mal d 1, Fra a 1, Fag s 1, Act d 8, Aln g 1, Aln g 1 / Bet v1 / Cor a 1 TPC7, Aln g 1 / Bet v 1 / Cor a 1 TPC9, Api g 1, Ara h 8, Aspa o 17kD, Car b 1, Dau c1, Cor a 1, Cat r 17kD.

Практична порада: тест тільки IgE до Bet v1, і спрацює з Bet v1-гомологами (клінічно адаптовано з www.allergome.org).

Селективність АГП є найважливішою їхньою фармакологічною характеристикою. Перше покоління Н₁-блокаторів має невисоку селективність щодо Н₁-рецепторів (30%). Препарати II покоління вирізняються високою селективністю й міцністю зв'язування з Н₁-рецепторами.

Антигістамінні препарати І покоління: аргументи «за»

• Великий практичний досвід застосування.
• Наявність ін'єкційних форм.
• Відносно низька вартість.

Седативний ефект – головна відмінність І та II поколінь!

Фармакологічні властивості:

• знижують м'язовий тонус;
• мають седативну, снодійну і холінолітичну дію;
• мають швидкий і сильний, але короткочасний (4-8 годин) лікувальний ефект;
• мають місцеву анестезуючу дію;
• потенціюють вплив алкоголю;
• тривалий прийом знижує антигістамінну активність, тому кожні 2-3 тижні препарати змінюють.

Хлоропірамін, дифенгидрамін, дименгідринат, прометазин, хлорфенамін, клемастин, мебгідролін.

Антигістамінні препарати: фармакологічні властивості, пов'язані з проникненням у ЦНС і сонливістю

Роль гістаміну / Н₁-рецепторів у мозку:

• Регуляція загальномозкової активності.
• Баланс циклу «сон – неспання» (концентрація уваги, пам'ять, навчання, активність).
• Регуляція апетиту (зниження).
• Активація серотонінергічної системи (опосередкований антидепресивний ефект).

Переваги АГ II покоління

• Мають менший седативний і холінолітичний ефект.
• Розумова діяльність та фізична активність не страждають.
• Препарати діють протягом 24 годин.
• При припиненні прийому терапевтичний ефект триває близько тижня.
• Мають рандомізовані подвійні сліпі плацебо-котрольовані клінічні дослідження.
• Не спричиняють звикання, що дозволяє призначати їх на тривалий час (3-12 міс.).

Коментують:

• д.м.н., професор Святенко Тетяна Вікторівна
• д.м.н., заслужений лікар України, лікар-алерголог Гогунська Інна Володимирівна