Контактний дерматит (КД)
Контактний дерматит – це запальне захворювання шкіри, яке в гострій фазі має перебіг з утворенням еритеми та везикул, а в хронічній — із сухістю шкіри та потовщенням шкірного покриву (ліхенізацією).
КД реєструється у 2-10% населення та у 15-20% загальної кількості хворих на дерматологічну патологію.
КД поділяється на алергічний (АКД) та іритантний (ІКД). Частота алергічного контактного дерматиту (АКД) збільшується з віком.
ІКД (80% КД) розвивається за неімунним механізмом, переважно у дорослих після контакту з причинно-значущими агентами, які спричиняють пошкодження епідермальних кератиноцитів.
АКД (20% КД) розвивається за механізмом гіперчутливості сповільненого типу після попередньої сенсибілізації до алергенів (понад 3 тис. хімічних речовин).
Класифікація контактного дерматиту за МКХ-10
L 23 – алергічний контактний дерматит (АКД)
L 24 – простий (іритантний) контактний дерматит (ІКД)
L 25 – контактний дерматит (КД) неуточнений
L 27 – дерматит, спричинений речовинами, які приймаються внутрішньо
L 30 – інші дерматити
L 56 – інші гострі зміни шкіри, зумовлені ультрафіолетовими променями
Етіологічні чинники КД
КД здатні спричинити метали (особливо нікель) і солі металів (сульфат нікелю, дихромат калію, біхлорид ртуті, сульфат і хлорид кобальту, хлорид золота, сульфат міді, нітрат срібла, хлорид алюмінію, миш'яковий натрій), органічні розчинники, миючі засоби, детергенти та кислоти.
Причиною розвитку контактного дерматиту можуть бути також біологічні агенти або хімічні речовини, які містяться у низці рослин (отруйний плющ, дуб, борщовик, хризантема, артишок, маргаритка, піретрум та інші складноцвіті, гіацинт, спаржа, часник, цибуля, нарцис, морква, селера, цитрусові, лишайник, примула, амброзія, полин, сумахах отруйний тощо).
АКД спричиняють й інші хімічні речовини та медикаментозні препарати (дьоготь, етилендіамін, формалін, неоміцину сульфат, турпентин, віск, ланолін, акрил, бензиловий спирт, бензокаїн, аметокаїн, прокаїн, мепівакаїн, лідокаїн, діамінодифеніл-метан, дихлорофен, нітрафуразон, гексахлорофен, етил-, метил-, пропіл-, бутил- і бензилпарабени, трипеленамін, йодохлорогідроксихінолін, вугілля, каніфоль, формальдегід тощо).
До причинно-значущих чинників АКД відносять місцеве застосування медикаментозних препаратів, парфумів та косметичних засобів.
Синдром бабуїна: ГЧСТ
Описано 120 випадків синдрому бабуїна (Ozkaya E., 2009).
Даний синдром буває місцевим та системним. Відзначається гострим початком, наявністю дифузної еритеми у формі літери "V" на сідничній та аногенітальній ділянці, а також на одній зі згинальних ділянок, зазвичай відокремленої добре вираженою межею. Іноді уражаються шия, обличчя і губи. Описані випадки виникнення пухирів між пальцями.
Ділянки ураження, як правило, симетричні, але можуть спостерігатися асиметричні елементи на спровокованих ділянках шкіри (наприклад, вітиліго).
Синдром бабуїну: ГЧСТ (ІV тип реакції гіперчутливості)
Розвиток синдрому після прийому лікарських препаратів (антибіотики, кортикостероїди, контрастні речовини, моноклональні антитіла та ін.) спостерігається у період від кількох годин до кількох днів, однак бувають винятки з розвитком симптомів протягом години.
Більшість випадків розвитку синдрому не супроводжуються генералізованими симптомами. Деякі пацієнти відзначають свербіння шкіри і печіння.
Зазвичай не відзначається порушення з боку гематологічних показників, але може зустрічатися еозинофілія або лейкоцитоз, які супроводжуються підвищенням рівня С-реактивного білка і протеїнурією.
Для діагностики використовують патч-тест із ЛЗ.
Найчастіше відзначаються:
Іритантний контактний дерматит на сірчану мазь 33%. Алергічний контактний дерматит, спричинений пряжкою. Контактний дерматит на дренуючий засіб. Алергічний контактний дерматит на гумові рукавички. Алергічний контактний дерматит на барвник для гліттер-тату. Контактний дерматит у майстрів манікюру спостерігається після контакту з професійними хімічними речовинами. Гострий іритативний контактний дерматит кисті внаслідок впливу промислових розчинників. Іритантний контактний дерматит на азелаїнову кислоту.Цікавий факт: в середньому, людина неусвідомлено тре обличчя руками 50-100 разів на день. Алергени, що містяться в лаку для нігтів (нікель, толуол-сульфонамід-формальдегідова смола), можуть спричиняти дерматит обличчя без дерматиту кистей рук (А. Н. Родіонов, 2011).
Алергічні реакції (АР) на косметику спостерігаються частіше у жінок у віці 20-60 років на тонких ділянках шкіри. Головними причинами АР є ароматизатори і консерванти. Люди, що користуються великою кількістю косметичних засобів, більше схильні до розвитку АР. Також АР частіше виникає у пацієнтів із сухою та пошкодженою шкірою через тертя, тиск, мацерацію. При комбінуванні кількох подразників, клінічний ефект може бути іншим (Crossover phenomenon). Атопія – також фактор схильності до АР.
В Англії у 2011 році 23% жінок і 13,8% чоловіків мали шкірні реакції, зумовлені засобами догляду (дезодорантами, парфумерією, засобами догляду за шкірою і волоссям, косметикою для нігтів).
Алергічний контактний дерматит при застосуванні топічних препаратів в терапії акне
За літературними даними, мають низький алергенний потенціал еритроміцин та кліндаміцин.
Досить поширеними є реакції на бензоїл пероксид (за даними досліджень 2004 р., контактна алергія на бензоїл пероксид (Benzoyl peroxide) визначається у 7,69% випадках в загальній кількості позитивних шкірних реакцій під час проведення шкірних проб).
Метронідазол як фактор ризику розвитку алергічного контактного дерматиту
Метронідазол при застосуванні в якості місцевого агента, як правило, добре переноситься, і контактний дерматит при місцевому застосуванні розвивається рідко. Однак є публікації, які описують реакції негайного типу, кропив'янку та гострий генералізований пустульоз внаслідок застосування топічного метронідазолу.
При лікуванні розацеа реакції гіперчутливості на метронідазол розвиваються рідко.
Описано реакції на застосування топічного метронідазолу після сенсибілізації, спричиненої вагінальними таблетками, які містили метронідазол.
Диференційна діагностика АКД та ІКТ
|
Критерії |
Алергічний контактний дерматит |
Іритантний контактний дерматит |
|
Питома вага усіх випадків КД |
20-30% |
70-80% |
|
Групи ризику |
Особи, генетично схильні до алергії |
Усі особи |
|
Етіологічні чинники |
Метали, формалін, епоксидні смоли, косметичні та лікарські засоби, консерванти, рослинна отрута та ін. |
Органічні розчинники, миючі засоби, детергенти, кислоти |
|
Концентрація засобу, що провокує КД |
Може бути вкрай мінімальною |
Зазвичай висока |
|
Механізми розвитку |
Імунний, гіперчутливість сповільненого типу |
Неімунний, пряме пошкодження тканин |
При проведенні аплікаційних проб (патч-тести) повинні дотримуватися наступні принципи:
- тестування проводиться тільки в період ремісії контактного дерматиту, бажано через 1 місяць після усунення його загострення;
- тестування проводиться на шкірі верхньої або середньої третини спини, рідше – на шкірі передпліччя;
- тестовані речовини залишаються на шкірі протягом 48 годин;
- через 48 годин алергени видаляють і оцінюють результати через 20-30 хвилин;
- додаткова оцінка результатів проводиться через 72, 96 і 120 годин після виконання тестів.
Лікування контактного дерматиту
- Освіта пацієнтів
- Елімінація алергенів та тригерів
- Засоби для захисту шкіри
- Фармакотерапія КД:
- Топічні КС
- Антигістамінні препарати
- Топічні інгібітори кальциневрину
- PUVA-терапія
- Азатіоприн та циклоспорин
- Системні КС?
- Пероральні ретиноїди
- Дієтотерапія з низьким вмістом нікелю
- АСІТ стандартизованим алергеном нікелю?
Висновки
- Лікарям часто доводиться проводити диференційну діагностику між алергічним та іритантним КД.
- У лікуванні пацієнтів з АКД важливе місце займають елімінаційні заходи, засоби догляду за шкірою, топічні глюкокортикоїди та інгібітори кальциневрину, антигістамінні препарати, рідше – азатіоприн і циклоспорин.
- Алергенспецифічна імунотерапія при АКД проводиться лише з алергенами нікелю та латексу.
В гостях клубу - Зайков С.В., професор НУОЗ України ім. П.Л.Шупика, президент Асоціації алергологів України.
