Бактеріологічна зброя

Бактеріологічна (біологічна) зброя – це застосування мікроорганізмів або токсинів, отриманих від живих організмів, для загибелі чи хвороби людей, тварин або рослин (посібник армії США, підготовлений для операції «Щит в пустелі»).

Особливості, які роблять біологічну зброю привабливою:

Низькі витрати на виробництво.
Міжнародний моніторинг є складним.
Підходить для проведення секретних військових операцій.
Вибіркова у впливі на противника.
Певні агенти можуть бути обрані для конкретної військової мети.
Може використовуватися як для стратегічних, так і для тактичних цілей.

Бактеріологічна зброя у війні не є розробкою сьогодення. У ІХ ст., під час облоги фортеці Каффа татарами, трупи, заражені чумою, катапультувалися до форту. Американським індіанцям передавали предмети (ковдри, намети), заражені віспою. Під час Першої світової війни сибірка та сап використовувалися для зараження коней.

Історична довідка

Вважається, що під час Другої світової війни японці організували промислове виробництво збудників і переносників хвороб. США розпочали участь у дослідженнях і розробках біологічної зброї в 1941 р. У квітні 1979 року в м. Свердловськ одночасно захворіло на легеневу форму сибірської виразки 79 осіб, 68 з яких померли. Офіційно це пов'язали із вживанням в їжу зараженого м'яса. Не зважаючи на заперечення радянського уряду, вважається, що це сталося через нещасний випадок, пов'язаний з біологічним бойовим засобом на військовому об'єкті.

Критерії відбору біологічних агентів

Здатність утворювати аерозолі.
Стійкість до умов навколишнього середовища (сонце, спека, холод, деззасоби).
Висока вірулентність та здатність спричиняти важкі захворювання.
Стійкість до хіміотерапевтичних засобів.
Легке розмноження та зберігання (ліофілізація).
Агенти, які спричиняють атиповий біологічний вплив.

Способи застосування біологічної зброї

Аерозольний.
Трансмісивний.
Диверсійний.

Агенти біологічної зброї, які зумовлюють дерматологічні симптоми: сибірська виразка, туляремія, чума, геморагічні лихоманки, ботулізм, мікотоксини.

Сибірська виразка

Спричиняється великою грам (+) паличкою Bacillus anthracis, аеробна/анаеробна. Джерелом зараження є контакт із хворими тваринами або контамінатами. При застосуванні в якості зброї, швидше за все, буде використано аерозоль, який спричиняє рідкісну форму захворювання зі смертністю, близькою до 100%. Шкіра та шлунково-кишковий тракт також будуть воротами входу при використанні цієї бактерії як зброї.

Коли шкіра є воротами входу, характерною ознакою сибірської виразки є:

пляма, яка прогресує через папульозну, везикульозну або пустульозну стадії, що призводить до виразки з почорнілим некротичним струпом та драглистим і безболісним набряком без ямки, який оточує струп;
ураження зазвичай виникає на відкритій поверхні;
сателітні везикули можуть оточувати вогнище ураження.

Часто зустрічається болючий реґіонарний лімфаденіт. Свербіння може бути раннім симптомом. Однак запущені ураження часто мають безсимптомний перебіг.

Інші клінічні прояви сибірки включають:

сильний набряк та септичний шок, дуже рідко – сибірковий менінгіт;
при шлунково-кишковому шляху потрапляння агента – біль у животі, кривава діарея, асцит, лихоманка, нудота, блювота;
при сибірці ротоглотки – лихоманка, біль у горлі, дисфагія, іноді – дихальний дистрес;
при аерозольному потраплянні агента розвивається найтяжча форма сибірки – фульмінантний пневмоніт та геморагічний медіастиніт.

Діагностика. Посів, фарбування за Грамом, імуноферментний аналіз для виявлення токсинів.

Профілактика. Вакцинація. Профілактика антибіотиками – Ципрофлоксацин 500 мг перорально двічі на день або Доксициклін 100 мг двічі на день (якщо було оголошено неминуче застосування біологічної зброї).

Військове значення. Можна виробляти дуже швидко в необмежених кількостях. Утворює спорову форму, стійку до різних факторів зовнішнього середовища. Формує аерозоль оптимального розміру.

Геморагічні лихоманки

Включають низку вірусних інфекцій – лихоманка Марбурга, Ласса та Ебола. Усі віруси цієї групи дуже заразні. Клінічна картина хвороб – дуже схожа. Кровотеча може стати серйозною проблемою. Смерть через шок може трапитися у 50% випадків.

Шкірні прояви. Висип описується як плямисто-папульозний, який з часом стає петехіальним. Може бути генералізована еритема. Можливий розвиток обширної пурпури. Ураження слизових можливе з утворенням булл, виразок, петехій та крововиливів. Починається із грипоподібного синдрому. 3 третього дня спостерігається висока температура, слабкість, нудота, блювота, біль у грудях, суглобах, висипання.

Діагностика та лікування. Діагностика ускладнена. Вірус можна виявити шляхом електронної або флуоресцентної мікроскопії, іноді – ІФА. Лікування – симптоматичне. Основний акцент – на контролюванні геморагічного діатезу, рідини та електролітів. Можливе застосування Рибавірину. Сувора ізоляція (включає контакт, біологічні рідини, дихання).

Ботулізм

Спричиняється нейротоксином палички Clostridium botulinum. Захворювання розвивається після потрапляння всередину сформованого токсину. Спостерігається сухість слизових оболонок із надзвичайною сухістю в роті, аж до утворення кірок. Це – єдині шкірно-слизові ознаки ботулізму. Різноманітні шлунково-кишкові симптоми, низхідна моторна слабкість аж до паралічу. Можливий розвиток дихальної недостатності.

Діагностика. Клостридійний ентеротоксин можна виявити у пробах калу, блювотних масах, шлунковій рідині.

Лікування. Основне – це підтримуюча терапія бульбарного паралічу, дихальної недостатності, вегетативної дисфункції. Доступне застосування кінського антитоксину (людський — на етапі тестування). Важливим моментом є елімінація залишків токсину із ШКТ. Антибіотикотерапія.

Військове значення. Токсини легкодоступні та відносно стабільні до умов оточуючого середовища. Спричиняють захворювання із високим рівнем смертності. Можуть поставлятися у формі аерозолю.

Мікотоксини

Мікотоксини – це токсини, які виробляються багатьма штамами грибків, що ростуть на харчових продуктах і мають токсичний вплив на людей і тварин. Мікотоксини трихотецену спричиняють широкий спектр токсичних уражень. Продукуються багатьма видами цвілевих грибків. Біохімічні зміни, спричинені токсинами, які призводять до загибелі клітин, до кінця не відомі.

Шкірні прояви уражень мікотоксинами:

Еритема (може бути генералізована).
«Розсіяні червоні плями» на шкірі.
Можливі папульозні та крупні бульозні елементи.
Були описані еритематозні папули 5-10 мм з дрібними везикулами, які з'явилися через 6-24 год після впливу.
Згодом ураження стають чорними та вкриваються кірками.
Загоєння триває місяцями.

Стадії розвитку клінічних ознак

З'являється відчуття печіння шкіри та слизових оболонок, головний біль, запаморочення, слабкість, біль у животі, блювота й діарея, лихоманка та ін.
Через 2-4 тижні після зараження – анемія, лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія та лімфоцитоз, а також головний біль, втома, запаморочення і клінічні прояви петехій.
Спостерігаються петехії, вогнищеві некротичні ураження, виразковий фарингіт, шлунково-кишкові кровотечі та крововиливи слизових оболонок. Може призвести до смерті.
Можливе зникнення крововиливів та некротичних уражень із повільним відновленням гематологічних відхилень і тривалим ризиком розвитку інфекційних ускладнень.

Діагностика. Надзвичайно складна через різноманіття клінічної картини, що залежить від багатьох факторів. Дифдіагностика має включати вплив інших токсинів, у т.ч. від хімічної зброї. Виявлення мікотоксинів у польових умовах поки недоступне (застосовуються високотехнологічні методи виявлення).

Лікування. Негайне лікування полягає у промиванні шкіри та слизових водою. При розвитку системних явищ застосовують сорбенти, системні стероїди та ін.

Профілактика. Стандартний захисний одяг та хімічні бойові маски забезпечують певний захист від мікотоксинів.

Зовнішні ознаки застосування біологічної зброї

Глухий звук розриву боєприпасу.
Поява на ґрунті та предметах порошку, крапель рідини.
У повітрі – надмірна запиленість.
Поява скупченості комах, кліщів, гризунів у нехарактерній для них місцевості чи порі року.
Падіж тварин і масові захворювання людей.

Захист від зброї масового знищення

Профілактичні заходи: вакцинація, цілий комплекс механізмів з раннього виявлення зараження, засоби індивідуального захисту.

Екстрені заходи: ізоляція вогнища зараження, дезінфекція, лікування та надання допомоги постраждалим.

Застосування біологічної зброї заборонене!!!

Дві міжнародні угоди забороняють використання біологічної зброї на війні:

Женевський протокол 1925 року, який забороняє перше використання хімічної та бактеріологічної зброї на війні.
Конвенція про біологічну та токсинну зброю 1972 року забороняє розробку, виробництво та накопичення біологічної та токсинної зброї.

184 країни станом на травень 2022 року ратифікували Конвенцію 1972 року.

д.м.н., професор Святенко Тетяна Вікторівна,
лікар-дерматовенеролог вищої категорії Прит Галина Василівна