Шкіра в менопаузі

Остеопороз

Захворювання скелету, для якого характерним є зниження маси та міцності кісток, порушення мікроархітектоніки кісткової тканини, що призводить до підвищення ризику виникнення переломів.

Міцність кістки:

• Маса кісток.
• Якість кісток.
• Швидкість метаболізму та мінералізації.

Постменопаузальний остеопороз

Це перший тип первинного остеопорозу. В структурі первинного остеопорозу складає 85%.

Остеопороз – недооцінена проблема. В Україні нараховується 7 млн (28%) жінок з остеопорозом та остеопенією (IOF 2016). Щонайменше один остеопоротичний перелом трапляється з кожною третьою жінкою після 50 років. Щорічна частота переломів стегна – 105,9 на 100 000 осіб. 27% жінок в Україні – старше 60 років. Протягом перших 6 міс. після перелому стегна помирає 20% хворих.

Клініка остеопорозу

• Біль у кістках та хребті, що збільшується у вертикальному положенні.
• Зменшення зросту, зміна постави, збільшення грудного кіфозу.
• Часті переломи при мінімальних травмах, компресійні переломи хребців.

Внаслідок перелому шийки стегна помирає більше жінок, ніж від раку яєчників, шийки та тіла матки разом. Перелому стегна зазнає кожна шоста жінка у віці 80 років.

Фактори ризику розвитку остеопорозу

• Періоди аменореї в репродуктивному віці
• Гіперпролактинемія
• Рання менопауза та ПНЯ
• Хірургічна менопауза
• Більше трьох циклів «пологи – лактація»
• Ановуляторне безпліддя
• Антигормональна терапія (інгібітори ароматази, агоністи ЛГ-РГ)
• Тривалий прийом глюкокортикоїдів
• Дефицит вітаміну D та Са
• Гіподинамія та професійний спорт
• Активне паління
• Високі дози тироксину
• Попередній перелом
• Вік старше 60 років

Вік чи естрогени?

Щільність кортикальної частини кісток є переважно ЕСТРОГЕН-залежною.

Щільність трабекулярної частини кісток переважно залежить від ВІКУ.

Від менопаузи та до 75 років жінка втрачає близько 22% всієї загальної кісткової маси, з них 13,3% – через вік, а 7,75% – через естрогенний дефіцит.

Основний метод діагностики – двоенергетична рентгенівська абсорбціометрія (DEXA)

Критерії остеопенії та остеопорозу

• Зниження Т-критерію на 1 SD збільшує ймовірність перелому вдвічі
• Норма – показники Т-критерію від +2,5 до -1 SD від пікової кісткової маси
• Остеопенія – показники Т-критерію від -1 до -2,5 SD
• Остеопороз – показник Т-критерію ніжче за -2,5 SD
• Важкий остеопороз – показник Т-критерію нижче за -2,5 SD з наявністю в анамнезі одного чи більше переломів

Кому рекомендована DEXA. National Osteoporosis Foundation (NOF)

• Жінки 65 років та старші
• Постменопаузальні жінки 50-69 років та чоловіки, залежно від факторів ризику
• Постменопаузальні жінки 50 років та чоловіки, які мали перелом у дорослому віці
• Через 1-2 роки від початку лікування остеопорозу та/або кожні 2 роки

Лабораторні дослідження

• Біохімічний аналіз крові (загальний та іонізований кальцій, фосфор, альбумін, загальний білок, креатинін, АЛТ, АСТ, лужна фосфатаза)
• Загальний аналіз крові
• 25ОН вітамін D
• Виключення важкої ендокринної та соматичної патології (Кушинга синдром, гіперпаратиреоз, ниркова недостатність, целіакія та ін.)

Профілактика

• Набрати максимальну пікову кісткову масу протягом пубертату та молодого віку
• Спосіб життя (фізичні навантаження, підтримання оптимальної ваги)
• Уникання куріння та вживання алкоголю
• Додаткове вживання кальцію 1000 мг та вітаміну D3 800 MO
• Профілактика переломів (балансові вправи, організація простору)

Фізкультура для профілактики остеопорозу та переломів

• Прогулянки
• Силові вправи
• Балансові вправи

ТОП 5 клінічних ознак старіння під час менопаузи

• Втрата еластичності: 70%
• Зморшки: 60%
• Сухість: 59%
• Пігментні плями: 58%
• Гіперчутливість шкіри: 43%

Симптоми з боку шкіри та волосся часто лишаються без уваги – 50% жінок повідомили, що вони були недостатньо проінформовані про зміни шкіри і волосся, пов'язані з менопаузою.

Класифікація старіння обличчя (І.І. Кольгуненко)

• Раннє старіння (25-35 років)
• Середнє старіння (35-55 років):
  • Дрібнозморшкуватий тип
  • Деформація
  • Змішаний тип
  • М'язовий тип
• Пізнє старіння після 55 років

Втомлений морфотип

У людей цього типу – нормальна статура, овальне або ромбоподібне обличчя, шкіра була нормальною в молодості й стала помірно сухою у зрілому віці. Підшкірно-жировий шар виражений помірно. Форма обличчя довго зберігається без змін. Птоз і деформаційні зміни обличчя переважно зачіпають середню третину.

Як основну причину деформації субмандибулярної зони слід розглядати:

• зниження тонусу і пружності шкіри;
• атонію платизми та діафрагми порожнини рота й незначне скупчення жирової клітковини в субмандибулярній зоні.

Терапія має бути спрямована, насамперед, на відновлення пружності й еластичності шкіри та резорбцію незначних жирових відкладень.

Дрібнозморшкуватий морфотип

Жінки цього типу не схильні до повноти, мають астенічну статуру та вузьке овальне обличчя. При цьому морфотипі шкіра стоншена, суха, схильна до подразнення та куперозу, формуються множинні дрібні зморшки й зауважується особлива схильність до гіперпігментації та фотостаріння. Підшкірна жирова клітковина розвинена слабко, а м'язовий тонус – знижений незначно, тому і гравітаційний птоз виражений неяскраво. Зміни овалу обличчя зі збільшенням шийно-підборідного кута виникають через атонію шкіри платизми. У програмі корекції особливу увагу слід приділяти відновленню пружності шкіри і боротьбі з фотостарінням.

Деформаційний морфотип

Цей морфотип старіння зазвичай проявляється у жінок щільної статури, схильних до повноти. Надмірний підшкірно-жировий шар на обличчі призводить до вираженої деформації контурів обличчя з утворенням другого підборіддя, «брилів», складок на шиї, мішків під очима і верхніх повік, що нависають. Найрадикальніше проблему деформації обличчя можна вирішити лише за допомогою пластичної хірургії.

Старіння. Зморшки

• Старіння шкіри – це процес скорочення кількості певних клітинних елементів у всіх шарах шкіри. Здебільшого зменшується кількість фібробластів, відповідальних за синтез колагену. Причини деструктивних змін – вік, генетика, шкідливі звички та вплив сонця. Клінічно зауважується зниження тонусу, еластичності шкіри, погіршення її кольору, поява зморшок, осередків порушення пігментації. Зменшення кількості фібробластів призводить до формування певного дисбалансу між процесами деградації та ресинтезу колагену.
• Атрофія, гіпотрофія і зниження синтезу колагену, еластину.
• Птоз м'яких тканин.
• Поява зморшок.
• Втрата кісткової тканини і зміна скелета.

Старіння. Американська академія дерматології

Клінічними ознаками старіння шкіри є:

• сухість шкіри;
• нерівномірність пігментації;
• шорсткість поверхні;
• дрібні зморшки;
• глибокі зморшки;
• зниження пружності (тургору) й еластичності шкіри;
• поява «плям старіння»;
• поява телеангіоектазій (локальне надмірне розширення дрібних судин).

Особливості макроморфології вікової шкіри

• Атрофічні зміни всіх шарів шкіри
• Зміна мікрорельєфу шкіри – підкреслений шкірний малюнок
• Зниження вологоутримувальної здатності шкіри – сухість, лущення
• Втрата еластичності, зниження тургору
• Виникнення зморшок і складок
• Зменшення саловідділення
• Розширення пор
• Поява дисхромії (сенільна гіперпігментація)
• Гіпотонія м'язів обличчя

Епідерміс

• Стоншення епідермісу через зменшення кількості рядів клітин росткового шару
• Порушення процесів кератинізації та пігментації
• Зменшення площі та згладженість дермо-епідермального з'єднання

Дерма

• Зменшення кількості функціонально-активних фібробластів
• Зниження синтезу нового колагену
• Якісні зміни матриксу дерми
• Деструктивні й гіперпластичні зміни волокнистих структур дерми
• Потовщення стінки судин і зниження кровотоку
• Атрофія сальних і потових залоз

Теорії старіння

• Теорія біологічного годинника і теорія маргітомії («межа Хейфліка»)
• Вільнорадикальна (оксидативного стресу)
• Генетична
• Регуляторна і гормонального дисбалансу (регуляція обмінних процесів)
• Теорія ендогенних інтоксикацій і теорія глікації
• Стрес
• Супутні патології (порушення засвоєння необхідних речовин і хронічна інтоксикація)
• Несприятливі чинники навколишнього середовища (УФ, вільні радикали, токсини, патогенна флора)

Теорії старіння. Теорія маргітомії

Теорія біологічного годинника. Кожен вид живих організмів має певну тривалість життя. Різні клітини, зокрема ті, з яких складаються тканини людського організму, відтворюють себе поділом лише обмежену кількість разів (Межа Хейфліка, теломерна теорія). Межа, або ліміт Хейфліка (англ. Hayflick limit) — межа кількості поділів соматичних клітин, названа на честь її відкривача Леонарда Хейфліка. У 1965 році Хейфлік спостерігав, як клітини людини, що діляться в клітинній культурі, помирають приблизно після 50 поділів і виявляють ознаки старіння при наближенні до цієї межі.

Теорії старіння. Теломерна теорія

У 1971 р. науковий співробітник Інституту біохімічної фізики РАН О.М. Оловніков, використовуючи дані про принципи синтезу ДНК у клітинах, запропонував гіпотезу, згідно з якою «межа Хейфліка» пояснюється тим, що при кожному клітинному поділі хромосоми трохи коротшають. У хромосом є особливі кінцеві ділянки – теломери, які після кожного подвоєння хромосом стають трохи коротшими, і в якийсь момент коротшають настільки, що клітина вже не може ділитися.

Теорії старіння. Вільнорадикальна теорія

Денхам Харман 1956 р.: «...Старіння є результатом випадкового шкідливого пошкодження тканин вільними радикалами. В організмі вони живуть лише тисячні частки секунди. А потім вступають у реакцію з іншими молекулами, пошкоджуючи їх. Вони атакують білки, ліпіди клітинних мембран, ДНК...». Нагромадження цих пошкоджень і є суттю старіння.

Оксидативний стрес. Вільнорадикальна теорія старіння

Саме з цим терміном пов'язують ті негативні зміни, які відбуваються у шкірі під впливом УФ-випромінювання, куріння, внаслідок агресивних косметичних процедур: хімічних пілінгів, фототерапії тощо. Водночас утворюються вільні радикали. Вільні радикали, зокрема й активні форми кисню (АФК), утворюються в живих клітинах постійно і виконують роль регулятора клітинних функцій.

Шкіра людини є органом, що постійно потрапляє під вплив вільних радикалів. Вільнорадикальна гіпотеза старіння шкіри передбачає, що з віком, а також під впливом шкідливих чинників навколишнього середовища, відбувається виснаження антиоксидантного резерву епідермісу, внаслідок чого накопичується «молекулярне сміття» – продукти окиснення нуклеїнових кислот, ліпідів, білків. Ці сполуки впливають на експресію генів, що кодують ферменти антиоксидантного захисту, що спричиняє втрату клітинами здатності адекватно протистояти радикальній агресії.

Механізми старіння. Дефіцит антиоксидантів та їхніх попередників → Прооксиданти, антиоксиданти → Окислювальний стрес → Пошкодження ферментативних систем клітин → Старіння організму.

Старіння. Зморшки

«Старіння колагену». Процеси старіння пов'язані зі зміною стану двох структурних білків – колагену й еластину. Їхня деградація призводить до погіршення зовнішнього вигляду шкіри (Skin aging & modern age anti-aging strategies). Атрофія колагену є провідним чинником структурних змін, що відбуваються на молекулярному рівні й призводять до появи млявості шкіри і зморшок. У значній кількості робіт показано вплив дефіциту естрогенів і замісної гормональної терапії на якісні та кількісні характеристики шкірного колагену. Було виявлено, що зниження вмісту колагену в шкірі відбувається особливо швидко у перші роки постменопаузи (до 30% – у перші 5 років). Автори продемонстрували, що підвищення вмісту колагену зауважується вже в перші 6 місяців лікування естрогенами, яке є найбільш успішним за умови раннього початку, і в цьому випадку є засобом профілактичного впливу.

Старіння. Зморшки. «Старіння колагену»

Зниження тонусу шкіри призводить до поглиблення зморшок і складок, погіршується колір обличчя, з'являються телеангіектазії, нерівномірність пігментації. Кожного десятиліття життя і у чоловіків, і у жінок еластичність і розтяжність шкіри знижуються на 25%. Продукція шкірного сала з віком зменшується, а також стає менше мукополісахаридів та інших молекул основної речовини дерми, у яку занурені колагенові й еластинові волокна. Зміни з боку ГК і глікозаміногліканів, тобто основної речовини дерми, призводять до зменшення гідратації, тургору й еластичності шкіри.

Морфофункціональні зміни шкіри під час старіння

1. Епідерміс: товщина епідермісу зменшується, в основному, завдяки шипуватому шару; роговий шар потовщується; клітини базального шару стають кубічними, втрачаючи типову полісадну форму, містять багато меланіну; кількість мітозів у базальному шарі знижується; перинуклеарна вакуолізація; розміри епідермальних виростів знижуються; зменшується кількість клітин Лангерганса, порушується закономірність упаковки корнеоцитів.
2. Дермо-епідермальний шар: стоншуються його складові частини – зменшується кількість кріпильних фібрил, межа між епідермісом і дермою значно спрощується, стає рівнішою, чому сприяє атрофія гребінців і ущільнення, а іноді й повне зникнення сосочків дерми.
3. Дерма: дистрофія волокнистих структур, значні зміни еластичних волокон, поряд з дегенерацією еластичного каркасу дерми, спостерігаються відкладення солей кальцію. Дерма атрофується, переважають фібробласти-фіброцити і макрофаги; у фібробластах визначаються деструктивні зміни, накопичується ліпофусцин і жир, недоокислені продукти метаболізму; деструктивно-дегенеративні зміни відбуваються і в макрофагах, де накопичуються продукти розпаду гемоглобіну; опасисті клітини – старі форми зі щільними гіперхромними ядрами (можуть зазнавати повного розпаду); лімфоцити мають ядра неправильної форми, у яких хроматин щільно запакований; в основній речовині відбувається перерозподіл глікозаміногліканів, які представлені у вигляді аморфних мас; зменшується вміст глікопротеїнів (фібронектину).
4. Залози шкіри: сальні й потові залози зазнають атрофії, з атрофією залоз пов'язана груба зміна фізико-хімічних властивостей водно-жирової мантії, її рН.
5. Судинний і нервовий апарат: кількість судин у шкірі суттєво зменшується, стінки кровоносних судин склерозуються, просвіти судин мікроциркуляторного русла звужуються як у артеріальному, так і у венозному відділах, у артеріях спостерігаються атеросклеротичні зміни, вени часто виглядають розширеними через витончення їхніх стінок, підепідермальне судинне сплетення руйнується, нервовий апарат змінюється (ущільнюється цитоплазма, аксоплазма відростків просвітлюється, у ній зменшується кількість органел).
6. Порушення обміну речовин і енергетики шкіри: вуглеводний обмін (порушення толерантності клітин до глюкози, підвищення активності гіалуронідази), білковий обмін (амінокислотна послідовність більшості білків порушується, ферменти перестають каталізувати сигнальну функцію, структурні білки втрачають свої каркасно-еластичні функції), жировий обмін (ліпіди клітин шкіри зазнають бета-окислювального метаболізму замість класичного згоряння у циклі Кребса).

Шкіра як ендокринний орган

Шкіра людини є органом-мішенню для гормонів, факторів росту та цитокінів, що модулюють синтез естрогену. Естрогенові рецептори у великій кількості є в дермі та епідермісі. Найбільше їх на шкірі статевих органів, обличчя, нижніх кінцівок.

Зовнішні ознаки дефіциту естрогенів: шкірний свербіж, сухість шкіри, випадання волосся, ламкість нігтів, збільшення маси тіла.

Шкіра, гормони і менопауза

Зниження рівня естрогену: дисрегуляція себуму, витончення шкіри, провисання, зморшки.

Зниження рівня ДГЕА: провисання, сухість, легка шкіра, зморшки.

Підвищення рівня кортизолу: сухість, запалення, зморшки.

Біологічний вплив: зміна шкірного бар'єру, уповільнення клітинного обміну, зниження синтезу ліпідів, зменшення синтезу гіалуронової кислоти та еластину, зморшки, в'ялість, зниження антиоксидантного захисту.

Клінічні ознаки: втрата сяйва, сухість, витончення шкіри, темні плями.

Зниження рівня естрогенів у менопаузі: вплив на волосся

Естрогени подовжують фазу анагену (активну фазу росту). Дефіцит естрогену в менопаузі призводить до зниження рівня оновлення, росту та товщини волосся, а також його розрідження. Відносне збільшення кількості андрогенів може призводити до андрогенетичної алопеції.

Зміни шкіри та волосся: від гормонів чи від старіння?

Може бути важко відрізнити зміни шкіри через втрату естрогенів від природного старіння чи психосоціальних факторів.Темні плями на шкірі частіше спричинені дією ультрафіолету, аніж гормональними змінами. Зморшки більше корелюють з хронологічним віком, а пружність шкіри – з віком від початку менопаузи.

Сухість та атрофія шкіри спричинені зниженням рівня естрогенів. Витончення та сухість волосся загалом пов'язані як з біологічним віком, так і з менопаузою.

Проблеми з волоссям в менопаузі включають зменшення волосся на голові одночасно зі збільшенням небажаного росту волосся на обличчі.