Вірусні везикулопустульози та епідемія мавпячої віспи

Слово "рох" походить з англосаксонського та означає «пустула», «пляма».

Вірусологія, таксономія

TAXONOMY OF POXVIRUSES KNOWN TO INFECT HUMANS

GENUS	SPECIES
Orthopoxvirus	Variola virus, vaccinia virus, cowpox virus, monkeypox virus, putative novel species from Georgia and Alaska
Parapoxvirus	Orf virus, milker's node virus, bovine papular stomatitis virus, sealpox virus
Yatapoxvirus	Tanapox virus (Yaba-like disease virus), Yaba monkey tumor virus
Molluscipoxvirus	Molluscum contagiosum virus

Bipyc Monkeyрох – це ДНК-вірус, який спричиняє хворобу із симптомами, схожими на легку форму натуральної віспи, яку було ліквідовано у 1980 році.

Інфекція є ендемічною для Центральної та Західної Африки. Ідентифіковано два варіанти вірусу (clade):

• clade I – басейну річки Конго (центральноафриканський);
• clade II – західноафриканський клад, який має два субтипи.

Епідеміологія

Monkeypox – це зооноз, тобто передається від тварин до людей. Доведеним є зараження вірусом віспи мавп серед ссавців: білки, гамбійські щури-браконьєри, різні види мавп тощо.

Передача Monkeyрох від людини до людини обмежена, максимально зареєстрована кількість заражених від 1 пацієнта – 6 осіб.

Вірус може передаватися через прямий контакт із рідинами організму, через пошкодження на шкірі або слизових оболонках (ротової порожнини), через краплі з дихальних шляхів та забруднені предмети.

За даними ВООЗ, 95,8% пацієнтів визначені як геї, бісексуали чи інші чоловіки, які мали секс з чоловіками.

Клініка. Загальна семіотика

1. Інкубаційний період – від 5 до 21 днів.
2. Стадія гарячки (початкова) зазвичай триває від 1 до 3 днів.
3. Стадія висипань триває від 2 до 4 тижнів.
   • Хибний поліморфізм: макула → папула → везикула → пустула → струп або кірка.

Клініка. Дерматологічні стигми

Висипання – атрибут Monkeypox.

Відсутність висипань протягом 5 днів від початку захворювання дозволяє виключити Monkeypox!

Для Monkeyрох на ендемічних територіях типовою є етапність «продром + лихоманка → висипання», але епідемія 2022 року в регіонах, які не належать до ендемічних, мала суттєвий патоморфоз – висипання було першим, а іноді єдиним симптомом (!!!), причому висипання розпочиналося з аногенітальної ділянки!

Диференційний діагноз

• Аногенітальна зона
  1. Генітальний герпес.
  2. Контагіозний молюск.
  3. Сифіліс.
  4. Кондиломи.
  5. Хвороба Бехчета.
• Позагенітальні висипання
  • Ятрогенії (ібупрофен, доксициклін, фторхінолони, кардіотропні ліки тощо).
  • Гострий та хронічний ліхеноїдний парапсоріаз.
  • Вітряна віспа та оперізуючий герпес.
  • Ентеровірусна інфекція.
  • Коронавірусна хвороба.
  • Стрептодермії.
  • Поксвірусні інфекції іншої етіології.

Принципи терапії

• Обов'язкової госпіталізації не потребує, але на практиці усі пацієнти будуть скеровані до шпиталю.
• Системна противірусна хіміотерапія показана при важких формах, у хворих з коморбідним фоном (ВІЛ-інфекція, туберкульоз тощо).
• Категорично заборонено застосовувати антибіотики без обґрунтування.
• Категорично заборонено застосовувати системні або місцеві імуномодулятори, у тому числі ГКС.
• Категорично заборонена тотальна обробка шкіри аніліновими барвниками. Базова терапія включає:
  • антигістамінні препарати, наприклад, Цетрин®;
  • антисептики, які не містять барвників: хлоргексидин, повідон-йод;
  • гігієнічний душ з антисептичним милом;
  • парацетамол (бажано не застосовувати ібупрофен, німесил, ацетилсаліцилову кислоту).

Прогноз

У переважної більшості пацієнтів захворювання має сприятливий прогноз, відбувається самоодужання. На ендемічних територіях летальність становить від 3% до 6%. На позаендемічній території в епідемічному сезоні 2022 р. летальність становила 0,03%. Група ризику щодо несприятливого перебігу та смерті – діти та особи з імунодефіцитом.

Диференційний діагноз віспи мавп

Широкий спектр неінфекційних та інфекційних станів для дифдіагностики включає віспу, коров'ячу віспу, контагіозний молюск; герпесвіруси, такі як HSV-1, HSV-2, вітряну віспу, оперізувальний лишай, екзантему внаслідок СМV або ЕВV, HHV-6, HHV-7 і HHV-8; аденовірус, вірус папіломи людини і парвовірус В19 серед інших.

Крім того, РНК-віруси можуть супроводжуватися висипанням та іншими шкірними проявами, включаючи параміксовіруси, зокрема кір, епідемічний паротит, дерматит, спричинений СНІДом, хвороба «рука-нога-рот» (HFMD), а також екзантеми, зумовлені ентеровірусами та вірусами Коксакі, еховірусами і краснухою.

Завжди слід враховувати бактеріальні захворювання, такі як сифіліс.

У тропічних країнах численні арбовіруси можуть проявлятися висипаннями зі свербінням або без нього, причому лихоманка денге, чикунгунья, вірус Зіка, жовта лихоманка, вірус Західного Нілу, японський енцефаліт, кліщовий енцефаліт є найпоширенішими з них.

Інші віруси, які переносяться гризунами, такі як таmmаrеnа-віруси, також можуть мати шкірні прояви, наприклад, південноамериканська геморагічна лихоманка: аргентинська (Junin), болівійська (Machupо та Chapare virus-es), бразильська (Sabia) і венесуельська (Guanarito).

Ектопаразитарні захворювання, зокрема короста та шкірні мігруючі личинки, що супроводжуються серпігінозними або змієподібними папулами та/або множинними еритематозними папулами, можуть бути складним імітатором захворювання. Деякі з цих станів також можуть проявлятися як коінфекції.

Медикаментозну гіперчутливість / синдром Стівенса – Джонсона слід розглядати в правильному клінічному сценарії.

Ramadan Abdelmoez Farahat1, Ranjit Sah2, Amro A. El-Sakka 3; Human monkeypox disease (MPX) REVIEWS // Le Infezioni in Medicina, n. 3, 372-391, 2022 doi: 10.53854/liim-3003-6.

Набутий бульозний епідермоліз

При набутому бульозному епідермолізі на місцях травми розвиваються субепідермальні пухирі, що призводить до атрофічних рубців. Характерними є циркулюючі та зв'язані з тканинами аутоантитіла, спрямовані проти колагену VII типу. Аутоантитіла проти колагену типу VII здатні активувати систему комплементу.

Бульозний пемфігоїд

Бульозний пемфігоїд — це генералізований пухирний розлад, який характеризується свербінням та ригідними субепідермальними пухирями.

При цьому захворюванні спостерігаються аутоантитіла проти антигену ВР180, які зв'язуються із зоною базальної мембрани й опосередковуються активацією комплементу через класичний шлях, дегрануляцією опасистих клітин та інфільтрацією нейтрофілів.

Також диференційний діагноз встановлюють з наступними хворобами:

• Вітряна віспа.
• Оперезуючий лишай.
• Контагіозний молюск.
• Бородавка звичайна.
• Хвороба «рука-нога-рот».
• Ковід, вірусна інфекція.
• Стрептококова інфекція.
• Фурункульоз.
• Підгостре вузлувате пруриго у хворих на АД.
• Гангренозна піодермія (хронічний нейтрофільний прогресуючий некроз шкіри невідомої етіології, асоціюється із системними захворюваннями та інколи – з травмами шкіри).
• SWEET-синдром (гострий фебрильний нейтрофільний дерматоз).
• Ексудативна багатоформна еритема.

Допомагати розбиратися у цих актуальних запитання буде визнаний експерт у галузі вірусології - Маврутенков Віктор Володимирович:

• Лікар-інфекціоніст вищої категорії.
• Д. м. н.
• Професор кафедри інфекційних хвороб ДЗ «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров'я України».
• Має вищу кваліфікаційну категорію з інфекційних хвороб і дитячих інфекційних хвороб.
• Автор понад 200 друкованих праць, 5 патентів.
• Регулярно бере участь в роботі з'їздів, конгресів, симпозіумів, конференцій як в Україні, так і за кордоном.