Зв'язок випадіння волосся та анемії

Справжня етіологія гніздової алопеції (alopecia areata) невідома. Певну роль відіграють імунологічні процеси та спадкові фактори. Захворювання щитовидної залози, перніціозна анемія, діабет, вітиліго та псоріаз — лише деякі з аутоімунних захворювань, пов'язаних із гніздовою алопецією. Дефіцит заліза згадується, але його значення сумнівне.

Мета. Проаналізувати сироваткове залізо, сироватковий феритин і сироватковий цинк у пацієнтів з гніздовою алопецією (ГА), а також у контрольній групі.

Матеріали та методи. Поточне дослідження включало 150 пацієнтів з ГА та 150 осіб з контрольної групи, які відвідували відділення дерматології клініки LNMC & J. К у Бхопалі у співпраці з кафедрою біохімії. Рівні заліза, феритину та цинку визначалися за допомогою колориметричного методу.

Результати. Загалом було 300 учасників (150 випадків ГА + 150 пацієнтів з контрольних груп). Дві групи були порівнянними (Р<0,0001), (Р<0,0001). Популяція, з якої випадковим чином обрали вибірку, оцінюється приблизно в 20 000 осіб.

Критерії виключення:

Період лактації та вагітні жінки.
Особи, які приймали гормональні контрацептиви.
Пацієнти, що мали ендокринні захворювання.

Висновок. Поширений вплив зниженого накопичення заліза на різні етіологічно різноманітні типи випадіння волосся пояснюється пороговою теорією.

Розуміння функції заліза у процесі випадіння волосся може сприяти розробці нових методів лікування та створення гіпотез для кращого розуміння біохімічної основи цих розладів. Майбутні лабораторні дослідження при ГА повинні включати аналіз на рівень феритину.

У 67% пацієнтів (n = 51) були ідентифіковані тригери ТА, найпоширенішими з яких були емоційний стрес і гостре лихоманкове захворювання, за якими йшов дефіцит поживних речовин (зокрема, заліза, феритину та вітаміну D).

Результати цього дослідження демонструють варіабельність потенційних тригерів ТА, результатів фізичного обстеження та лікування дітей, подібно до того, що зараз спостерігається і практикується у дорослих пацієнтів.

Під час першого візиту необхідно провести відповідне обстеження хворого для визначення загальних тригерів.

Андрогенна алопеція/андрогенетичне облисіння (АГА) є найпоширенішою формою облисіння, яка вражає 50% дорослого населення в усьому світі. Точні механізми цього поширеного захворювання волосся ще повністю не з'ясовані. Вважається, що цей тип алопеції пов'язаний з високим рівнем циркулюючих у крові андрогенів і є генетично обумовленим. У науковій літературі також обговорюється можлива роль у розвитку АГА дефіциту мікроелементів, зокрема заліза.

Мета. Визначити зв'язок між рівнем феритину в сироватці крові та андрогенною алопецією у пацієнтів, які відвідували дерматологічну клініку в закладі охорони здоров'я на південному заході Нігерії.

Методи. Було проведене перехресне дослідження на базі клініки із загальною кількістю учасників 114, серед яких були 57 пацієнтів з АГА та 57 здорових дорослих без АГА відповідного віку та статі, що відповідали критеріям включення. Діагноз АГА був установлений клінічно та за допомогою дерматоскопа.

Результати. Середній вік учасників дослідження становив 41,68 ± 12,86 років із віком від 24 до 80 років. Середній рівень феритину в сироватці крові серед суб'єктів і контрольної групи становив 188,65 ± 97,92 нг/мл і 194,49 ± 76,67 нг/мл відповідно, але ця різниця не була статистично значущою (р = 0,724). Проте суб'єкти з передчасною АГА мали значно нижчий рівень феритину в сироватці крові, порівняно з учасниками, у яких АГА виникла у дорослому віці (p = 0,020).

Висновок. Відомо, що дефіцит заліза здатний призводити до кількісного дефекту у продукуванні гемоглобіну, що обмежує кількість кисню, який транспортується для росту волосся, і це, на додаток до генетичних факторів, може пояснити, чому люди з передчасною АГА мають значно нижчий рівень феритину в сироватці крові.

Волосяний фолікул піддається циклічним змінам від фази росту (анаген) до фази спокою (телоген). Під час циклічних змін відбувається швидке ремоделювання як епітеліальних, так і дермальних компонентів під контролем безлічі різних факторів: статевих гормонів, фактора росту фібробластів (FGF), трансформуючого фактора росту (TGF), кісткового морфогенетичного білка (BMP), фактора росту ендотелію (VEGF), сигнальних молекул (Sonic Hedgehog, SHH) та інших активних молекул.

Алопеція

Гетерогенна група захворювань з різною етіологією, проявами та варіантами лікування. Оцінка пацієнта з випадінням волосся включає ретельно зібраний анамнез, фізикальне обстеження, відповідні лабораторні дослідження та, за необхідності, проведення біопсії. Методи лікування варіюються залежно від типу алопеції та включають вичікувальну тактику, місцеві та системні препарати. Тактика лікування та прогноз дифузної втрати волосся залежить від причини й основного патомеханізму, що впливає на цикл росту волосся. Причина хронічної телогенової форми втрати волосся може бути багатофакторною, встановити її складно.

Алопеція: рубцева, спадкова та нерубцева (дифузне телогенове випадіння волосся (гостре, хронічне), вогнищева алопеція, андрогенетична алопеція).

Дифузна алопеція: гніздова, телогенна, анагенна, рубцева алопеція та трихотиломанія.

Метаболічні дефіцити

Дефіцит альбуміну (порушення кератинізації та росту волосся).
Дефіцит лінолієвої кислоти (порушення процесів відлущування клітин епідермісу).
Дефіцит амінокислот (валін, метіонін, тирозин).
Дефіцит вітамінів (аскорбінова кислота, фолієва кислота, біотин, кальциферол, піридоксин, ретинол, рибофлавін).
Дефіцит мікроелементів (залізо, мідь, селен, фосфор, цинк).

Дифузна телогенова алопеція: гостра телогенова алопеція (триває менше 6 місяців, а потім спонтанно або на тлі терапії минає), хронічна телогенова алопеція (триває понад 6 місяців, іноді – протягом кількох років).

Найчастіше зустрічається форма нерубцевого випадіння волосся, проявляється щоденною втратою понад 100 волосин у фазі телогену.

Як оцінити випадіння волосся?

Діагностичні можливості: візуальна шкала (фотодокументування), відеодермоскопія, Pull test (Test Gray), модифікований тест миття волосся MWT, трихограма, трихометрія, фототрихограма та TrichoScan®, біопсія.

Check-Up для пацієнтів з випадінням волосся:

рівень кортизолу у добовій сечі;
загальний аналіз крові (еозинофіли, тромбоцити, ШОЕ), феритин (норма – 40-70 нг/мл), сироваткове залізо, трансферин, ЖСС;
загальний білок, білірубін, сечовина, креатинін, лужна фосфатаза;
С-реактивний білок, глікований гемоглобін;
цинк (від 12-13 мкмоль/л), селен, мідь, іонізований кальцій, магній, вітамін ДЗ (більше 40 нг/мл), калій, фолієва кислота (більше 7), вітамін В12, 25-гідроксивітамін D;
гомоцистеїн.

Треба зважати на те, що:

циклічна активність волосяних фолікулів у різних ділянках тіла неоднакова;
у середньому, 85% фолікулів волосистої частини голови знаходяться в анагені, 14% – у телогені, 1% – у катагені;
у популяції зі 100 000 волосин щодня випадає близько 100 волосин, тому у людини зміна волосся на голові відбувається непомітно;
інша відмінна особливість циклічної активності волосяних фолікулів полягає в тому, що сусідні фолікули в один і той же час знаходяться в різних фазах (асинхронний ріст волосся).

Телогенова алопеція

Причини: живлення, метаболічні зміни, стрес, некоректний догляд, ятрогенія.

Дані ВООЗ щодо епідеміології залізодефіциту істотно змінилися останнім часом, і сьогодні мова йде про 2,5 млрд осіб із залізодефіцитними станами, з них 70% мають латентну форму.

Склад крові. Деякі факти

Кров складається з рідкої частини (плазма), в якій містяться інші компоненти:

червоні клітини крові (еритроцити) транспортують кисень до органів та тканин;
білі клітини крові (лейкоцити) є частиною імунної системи і захищають організм від інфекції;
тромбоцити допомагають крові згортатися при пошкодженні;
білки та інші хімічні речовини виконують різні функції.

Залізодефіцитна анемія — стан, який характеризується порушенням синтезу гемоглобіну та еритроцитів внаслідок дефіциту в організмі заліза. При залізодефіцитній анемії знижується активність залізовмісних ферментів (цитохромів), що зумовлює порушення трофіки шкіри, волосся, нігтів, склер. Це захворювання світового значення, від якого страждають 2 млрд людей (30% населення планети).

Дефіцит заліза спостерігається у більшої кількості людей, аніж будь-яке інше порушення стану здоров'я, при цьому призводить до низки тяжких наслідків, включаючи несприятливий результат вагітності, порушення фізичного й когнітивного розвитку, підвищений ризик захворюваності в дітей і зниження працездатності у дорослих.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), виражений дефіцит заліза є третьою за поширеністю причиною тимчасової втрати працездатності у жінок віком 15-44 роки.

Поруч із явною залізодефіцитною анемією, існує прихований дефіцит заліза, частота якого в європейських країнах становить 30-40%.

Залізодефіцитні стани представлені двома великими групами патологій. Перша – прихована патологія (латентний дефіцит заліза, ЛДЗ), яку неможливо виявити скринінговим методом гемоглобінометрії. Друга – власне анемія. Рівень гемоглобіну у чоловіків нижче 130 г/л, а у жінок 120 г/л вже є ознакою анемії.

Залізодефіцитні стани (ЗДС) (латентний дефіцит заліза та залізодефіцитна анемія) становлять істотну медичну й соціально-економічну проблему. За даними ВООЗ/ЮНЕСКО, на залізодефіцит різного ступеня вираженості страждають понад 60% населення Землі. З них половина – це жертви залізодефіцитної анемії, що робить її найпоширенішим захворюванням у світі і «найпопулярнішою» серед анемій (90%).

Поширеність ЗДС залежить від рівня життя в країні: залізодефіцитні стани, включаючи анемію, діагностуються майже у 50% жінок дітородного віку, які мешкають у країнах, що розвиваються. У розвинених же країнах цей показник не перевищує 11% (у вагітних відповідно 60% і 14-15%).

Причини залізодефіцитної анемії

Хронічні крововтрати (з органів травної, сечовидільної систем, рясні менструації, наявність внутрішньоматкових контрацептивів, пухлини).
Неповноцінна дієта (вегетаріанська або веганська).
Підвищена потреба в залізі (вагітність, лактація, інтенсивний ріст).
Прийом деяких медикаментів (антациди, блокатори Н2-рецепторів, інгібітори протонної помпи, нестероїдні протизапальні препарати).
Порушення всмоктування заліза (стани після видалення частини або цілого шлунка, гастрити, целіакія, стани після видалення частини кишківника).

Симптоми залізодефіцитної анемії

Загальна слабкість, підвищена втомлюваність, блідість шкіри та синюватість склер, ламкість, розшарування, поперечна посмугованість нігтів, сухість і стоншення шкіри, поява тріщин в кутках рота, симптом брудних ліктів, випадіння волосся, задишка, біль у серці, тахікардія.

Три стадії дефіциту заліза

Передлатентний дефіцит – зменшення запасів заліза в тканинах організму без зменшення концентрації сироваткового заліза.
Латентний дефіцит – зменшення запасів заліза в депо при збереженні концентрації гемоглобіну в периферійній крові вище від нижньої межі норми.
Власне залізодефіцитна анемія — зниження концентрації гемоглобіну нижче норми.

Діагностування залізодефіцитної анемії

У діагностуванні залізодефіцитної анемії першочергове значення мають лабораторні дослідження, зокрема загальний аналіз периферичної крові, феритин, концентрація заліза в сироватці крові, залізозв'язуюча здатність сироватки.

Також важливо визначити причину анемії, тому може знадобитися: дослідження на целіакію (антитіла до тканинної трансглютамінази), загальний аналіз сечі, аналіз калу на приховану кров, ендоскопічне дослідження верхнього і нижнього відділу шлунково-кишкового тракту, УЗД органів малого таза.

Однак нормальні показники гемоглобіну ще не свідчать про відсутність залізодефіциту. У загальній популяції латентний залізодефіцит (або в англомовній літературі – iron deficiency non-anemic, IDNA) зустрічається у 30% жінок і характеризується виснаженням запасів заліза, тобто зниженням рівня феритину, при нормальній концентрації гемоглобіну у крові. Лише у 13,4% осіб рівень феритину відновлюється самостійно, в іншої ж частини жінок зберігається низьким і спричиняє різні патологічні стани. Латентний дефіцит заліза є клінічною проблемою, що призводить до затримки у встановленні діагнозу. Тільки ретельний збір анамнезу й правильні питання лікаря щодо об'єму менструальних кровотеч та їхнього впливу на якість життя дозволяють запідозрити у жінки наявний залізодефіцит. Деякі пацієнтки внаслідок неправильно або пізно встановленого діагнозу протягом багатьох років не можуть працювати через сильну втому, проводять більшу частину дня в ліжку, не здатні до фізичної активності або повноцінного життя через нестачу енергії, тобто якість їхнього життя є дуже низькою. Із цим пов'язані й величезні витрати для суспільства.

При ЛДЗ запас заліза в організмі вже вичерпаний і розпізнати латентний дефіцит можна навіть на стадії збору анамнезу. Лікаря мають насторожити хворобливі стани, які неможливо ні з чим пов'язати, приміром сонливість, швидка втомлюваність, схильність до респіраторних захворювань (що свідчить про зниження імунітету), дратівливість, безсоння. Усе це може бути проявами ЛДЗ.

Коли ж додається стресовий чинник (зміна нормального режиму харчування, постійні психологічні стреси, великі фізичні навантаження або навіть незначна крововтрата), латентний дефіцит заліза переростає у явний.

Дещо про феритин

Існує простий і чіткий критерій визначення латентного залізодефіциту — рівень сироваткового феритину. Феритин – це білок, який відіграє провідну роль у накопиченні заліза й має велике значення для забезпечення його гомеостазу. Встановлено позитивну кореляцію вмісту феритину в сироватці (або у плазмі) крові із загальним запасом заліза в організмі. Феритин – складний білковий комплекс «залізопротеїд». Нормальні концентрації феритину варіюють залежно від віку та статі, і за відсутності запалення або захворювань печінки низька концентрація феритину вказує на нестачу заліза, а висока — на ризик перевантаження залізом. Дефіцит феритину в крові може спровокувати зміну смаку або закрепи.

Залізодефіцит – це більше ніж анемія

Залізо входить до складу не лише гемоглобіну, але й таких ферментів як міоглобін (забезпечує м'язи енергією для скорочень). Тканинні ферменти, які містять залізо, забезпечують нормальне функціонування шкіри, волосся й нігтів.

Латентний та явний залізодефіцит

Феритин – це білковий комплекс, який відповідає за накопичення заліза в організмі. Він є основним маркером латентного дефіциту заліза. Латентний залізодефіцит = Hb - N, феритин знижений. Явний залізодефіцит = анемія (Hb знижений, феритин знижений).

Маски латентного дефіциту заліза

Постійна втома, знижена толерантність до фізичних навантажень.
Тьмяний колір і випадіння волосся, поява залисин.

Жінки репродуктивного віку складають групу ризику розвитку залізодефициту. Під час фізіологічних менструацій втрачається 30-40 мл крові (15-20 мг заліза), тоді як критична межа становить 40-60 мл, а втрата понад 60 мл призводить до стану залізодефіциту. Саме тому в настановах ВООЗ (2019) рекомендовано кожній жінці або дівчинці-підлітку, яка має менструацію, вживати 30-60 мг елементарного заліза один раз на тиждень протягом трьох послідовних місяців, із подальшою перервою на три місяці та повторенням курсу.

Коментують:

д.м.н., професор Святенко Тетяна Вікторівна,
к.м.н., трихолог Попова Ірина Олексіївна.