Меню
Меню
Меню

Паразитарні інфекції шкіри

  1. Головна
  3. Дискусійні клуби
  5. Дискусійний клуб. Паразитарні інфекції шкіри
  7. Паразитарні інфекції шкіри

Паразитарні захворювання шкіри - це захворювання, спричинені діяльністю паразитів на поверхні або всередині дерми.

Паразити можуть бути тимчасовими чи постійними, а власне захворювання з дуже різноманітними проявами.

Залежно від паразита, паразитарні захворювання шкіри ділять такі групи:

  1. протозоози - виникають унаслідок впливу найпростіших;
  2. гельмінтози - виникають через паразитарних хробаків;
  3. ентомози - виникають унаслідок укусу різних комах чи впливу їх личинок на шкіру людини;
  4. акаріази - з'являються через укус кліща.

Педикульоз (воші)

Педикульо́з (лат. pediculosis, завошивленість) — це ектопаразитне захворювання шкіри, породжене вошами.

Згідно місця паразитування вошей виділяють педикульоз:

  • платтяний (лат. pediculosis corporis, англ. pediculosis vestimenti, vagabond's disease);
  • головний (лат. pediculosis capitis, англ. head lice infestation, nits, cooties);
  • лобковий (лат. pediculosis pubis, англ. crabs, pubic lice).

    Короста

    Короста (scabies) - це трансмісивне захворювання шкіри, яке викликається ектопаразитним кліщем Sarcoptes scabiei var. hominis.Status localis: Патологічний процес гострий, обмежений, асиметричний, локалізований на зовнішніх статевих органах. Мономорфні висипання представлені округлими вузликами рожевого кольору, розміром від 0,7 до 1,2 см в діаметрі, напівкулястої форми, з чіткими межами та гладкою поверхнею. При пальпації елементи тестуватої консистенції, безболісні.

    Зведення критеріїв IACS 20201 для діагностики корости

    • Підтверджена короста (принаймні 1 із пунктів):
      • A1: Кліщі, яйця або фекалії під час світлової мікроскопії зразків шкіри
      • A2: кліщі, яйця або фекалії, візуалізовані на людині за допомогою високопотужного пристрою візуалізації
      • A3: Візуалізація кліщів на людині за допомогою дерматоскопії
    • B. Клінічна короста (принаймні 1 із пунктів):
      • B1: Коростяні нори
      • B2: Типові ураження чоловічих статевих органів
      • B3: Типові ураження в типовому розподілі та 2 особливості в анамнезі
    • C. Підозра на коросту (принаймні 1 із пунктів):
      • C1: Типові ураження в типовому розподілі та 1 ознака в анамнезі
      • C2: Атипові ураження або атиповий розподіл і 2 особливості в анамнезі
    • Х. Особливості історії
      • H1: свербіж
      • H2: Тісний контакт з особою, яка має свербіж або типові ураження в типовому поширенні
    Діагноз можна встановити на 1 з 3 рівнів (A, B або C). Діагноз підозри на коросту або клінічну коросту слід встановлювати лише тоді, коли інші диференційні діагнози вважаються менш ймовірними, ніж короста.

    Діагностичні симптоми корости

    1. Симптом Горчакова, описаний у 1940 р.: кров’яні кірки на ліктях та навколо них (частота симптому збільшується в міру збільшення тривалості захворювання).
    2. Симптом Арді, описаний у 1886 р.: наявність гнійничків і гнійних кірок на ліктях та навколо них ( у третині випадківу висипах присутні коростяні кліщі, їх яйця і екскременти).
    3. Симптом Міхаеліса (ромб Міхаеліса, симптом трикутника): наявність пустул (імпетиго, фолікулітів, ектим), гнійних кірок в міжсідничній складці з переходом на криж.
    4. Симптом Сезарі: виявлення коростяних ходів пальпаторно у вигляді легкого підвищення.

    Клінічні критерії діагностики корости

    • свербіж, що посилюється у вечірній та нічний час;
    • коростяні ходи переважно на кистях, зап’ястях, стопах;
    • скабіозна лімфоплазія шкіри на сідницях, животі, в області аксилярних складок, у чоловіків - на статевому члені і калитці;
    • стафілококове імпетиго на кистях і стопах;
    • незапальні міхурці (“жемчужні” везикули) поблизу ходів;
    • позитивні симптоми Арді, Горчакова, Міхаеліса;
    • фолікулярні папули розміром 2 мм на передній поверхні тіла і сідницях;
    • посилення свербежу в області скабіозної лімфоплазії при реінвазії після повноцінної терапії.

    Диференційний діагноз корости

    • Свербіж, місцевий чи генералізований, з висипом чи без висипу диференціюють з:
      • Дифузний нейродерміт
      • Контактний дерматит
      • Дисгідротична екзема
      • Дермографізм
      • Рожевий лишай
      • Герпетиформний дерматит
      • Псевдокороста
      • Платтяні воші
      • Фтиріаз
      • Червоний плоский лишай
      • Дерматозойні марення
      • Свербіж при внутрішніх хворобах
    • Коростяну лімфоплазію диференціюють з:
      • Пігментна кропив'янка
      • Папульозна кропив'янка
      • Хвороба Дар’є
      • Вузловий свербець
      • Вторинний сифіліс
    • Норвезьку коросту диференціюють з:
      • Псоріаз
      • Дифузний нейродерміт
      • Себорейний дерматит
      • Ексфоліативна еритродермія
      • Гістіоцитоз Х
    Про загальні принципи лікування корости дивіться на 11:50 хвилині відео.Кіркова короста (раніше називалася норвезькою коростою) – це дуже заразна і важка форма зараження Sarcoptes scabiei, що найчастіше зустрічається у пацієнтів з ослабленим імунітетом, розумово відсталих, часто спостерігається у пацієнтів з ВІЛ, а також із лейкозом, лімфомою та у пацієнтів з трансплантатами.Кіркова короста зустрічається в усьому світі серед незаможних верств населення і вражає усі вікові групи. Також поширена у здорових громадах аборигенів у Північній Австралії. Типовою особливістю є поява брудно-жовтих кірок, які можуть досягати в товщину 2-3 см. Вони вкривають великі ділянки шкірного покриву.Чим відрізняється кіркова короста від типової дивіться у відео на 32:17 хвилині відео.Про лікування кіркової корости дивіться у відео на 36:21 хвилині.

    Зернова короста

    Зернова короста (матрацна, сінна, солом'яна, ячмінна, зернова лихоманка, короста бакалійників) – пухиреподібний паразитарний дерматит, спричинений пузатим кліщем, який отримав свою назву через кулясту форму тіла заплідненої самки. Кліщі мешкають на зерні хлібних злаків, інших продуктах, у траві, у скиртах соломи та сіна, які довго лежали, у зерносховищах.Живлячись личинками зернової молі та іншими шкідниками продовольства, пузаті кліщі потрапляють на шкіру людини, особливо у суху спекотну пору року.На відміну від коростяних, пузаті кліщі не залазять у шкіру, а лише прокушують її, смокчуть кров і відпадають, тому, як правило, на тілі не виявляються.Причиною акариазів можуть бути різні кліщі:
    • сімейства Sarcoptoformes, які спричиняють коросту у тварин і птахів;
    • рослинні кліщі, які паразитують частіше на злакових;
    • гамазові кліщі, які паразитують на гризунах та птахах;
    • пасовищні кліщі, що живуть у траві;
    • кліщі сімейства Cheyletiella Jasguri, які живуть у старих меблях;
    • кліщі сімейства Dermatophagoides;
    • а також Tyrophagus Longior, Acarus siro, які знаходяться у взутті і т.д.
    Зооантропофільні кліщі, які заражають домашніх тварин (мишей, щурів, собак, коней), птахів (голубів, курей) або уражають рослини і злаки, спричиняють у людини сильне свербіння, але не проникають у роговий шар епідермісу і не утворюють коростяних ходів.

    Симптоми акародерматитів

    1. На місці укусів через 10-12 год. з'являються уртикарні або ліхеноїдні елементи з центральною геморагічною кіркою. Висипання частіше асиметричне і зосереджене в місцях контакту з тваринами або зерном. Нерідко приєднується вторинна інфекція, може розвинутись лімфоаденіт.
    2. Незважаючи на те, що клінічна картина акародерматитів, що зумовлюються різними кліщами, схожа, все ж таки, є деякі відмінності.
    3. Так, при потраплянні на шкіру злакових кліщів переважає уртикарна реакція.
    4. При укусі пасовищних кліщів висипання частіше мають характер мігруючої еритеми.
    5. При укусі меблевих кліщів висипання схожі на вузлувату почесуху.
    6. А від контакту із взуттєвими кліщами виникає дерматит стоп та гомілок.
    Лікування акариазів: теплі ванни з крохмалем, харчовою содою, марганцевокислим калієм. Індивідуальний захист – використання рукавичок, рукавиць, нарукавників, захисних окулярів при роботі з зерном, соломою, сіном і т.п., яке довго зберігалося; після роботи – гігієнічний душ.

    Церкаріальний дерматит

    Церкаріоз — гельмінтоз із групи трематодозів. Це гостре паразитарне захворювання людей, що контактують зі стоячою або слабо-проточною водою (найчастіше при купанні), що виникає при ураженні їх шкіри церкаріями — плаваючими личинками паразитичних плоских хробаків, які паразитують на водоплавних птахах.Синоніми: церкарійний дерматит, церкарієвий дерматит, церкаріальний дерматит, cercarial dermatitis, церкаріоз, сercariosis, шистосоматидний дерматит, шистосомний дерматит, шистосомоз, свербіж купальника, свербіж плавця, свербіж пірнальників, swimmer’s itch, водяний шкіряний свербіж, свербіж збирачів рису, короста купальника, водяна короста).Диференційний діагноз: морський дерматит (sea dermatitis) або висипання у морських купальників (sea bather’s eruption), дерматит з морських водоростей (seaweed dermatitis), псевдомонадний фолікуліт (pseudomonas folliculitis) або спа басейн фолікуліт (spa pool folliculitis), фолікуліт, укуси комах (insect bites), медикаментозні висипання (drug eruption), кропив’янка, алергічний контактний дерматит (отруйний плющ, дуб, сумах), вітряна віспа, короста, укуси медуз, вплив личинок ракоподібних, фотодерматит, вірусна екзантема, бактеріальні інфекції.

    Перебіг та прогноз церкарійного дерматиту

    Початкові напади свербежу і плямисті висипання зберігаються протягом години, через 10-15 годин відзначаються найбільш поширені папульозні висипання, які в цілому досягають піку на 2-3 день і самостійно регресують без сліду протягом 1-3 тижнів.Висипання спонтанно регресують, оскільки церкарії, що неспроможні мешкати всередині шкіри, гинуть. Епізоди стають більш важкими при повторному впливі.

    Larva migrans

    Larva migrans (лат.) - гельмінтоз, обумовлений мігруючими в шкірі та/або у внутрішніх органах людини личинками невластивих йому гельмінтів тварин, які, як правило, не досягають в організмі людини статевої зрілості. Розрізняють шкірну та вісцеральну форми хвороби.Діагноз шкірної мігруючої личинки (CLM) встановлюється на основі анамнезу та клінічного огляду. Деякі пацієнти демонструють периферичну еозинофілію при загальному аналізі крові та підвищення рівня імуноглобуліну Е (IgE) при визначенні загального імуноглобуліну в сироватці крові.Диференціальна діагностика: лінійний міаз; церкаріальний дерматит; імпетиго; ірітантний контактний дерматит; алергічний контактний дерматит; фітодерматит; фітофотодерматит; лаймська хвороба (хронічна мігруюча еритема); опіки, нанесені щупальцями медуз; епідермомікози; кільцеподібна гранульома; короста; простий герпес; синдром larva currens; контагіозний молюск.

    Лікування Larva migrans

    Хоча інфекція проходить спонтанно через 4-8 тижнів (в рідкісних випадках – до 1 року), дискомфорт і ризик вторинної бактеріальної інфекції вимагають лікування. Надзвичайно ефективним є місцеве застосування 15% розчину тіабендазолу 15% у вигляді рідини або крему (у складі) 2–3 рази на день протягом 5 днів.
    • Пероральний тіабендазол (50 мг / кг / добу кожні 12 год протягом 2-5 діб) погано переноситься і зазвичай не використовується.
    • Альбендазол (400 мг перорально один раз на день протягом 3-7 днів).
    • Івермектин (200 мкг/кг або 12 мг перорально один раз на день протягом 1-2 днів).
    • Місцева 10% мазь альбендазолу (складена), яка наноситься 3 рази на день протягом 10 днів.
    • Може бути використана кріотерапія рідким азотом.
    1: IACS - Міжнародний альянс з боротьби з коростоюМодератор трансляції - професор Святенко Тетяна Вікторівна.Гість дискусійного клубу - лікар-дерматовенеролог вищої категорії Тимко Г. І.
    • Derma.School Instagram Derma.School Telegram Derma.School Facebook Derma.School Youtube