Випадіння волосся — часта скарга пацієнтів на прийомі у дерматолога. Алопеція може виникати незалежно від віку чи статі, тому вкрай важливо визначити природу проблеми до початку будь-якого лікування.
Крок 1. Чи дійсно є випадіння волосся?
Перш за все необхідно переконатись, що у пацієнта справді спостерігається випадіння волосся. Часто скарги пацієнтів не підтверджуються об’єктивно: наприклад, після пологів, прийому ліків або перенесеного COVID-19 це може бути нормальним, тимчасовим явищем. У таких випадках достатньо пояснити пацієнту, що це природний процес, пов’язаний зі змінами фаз росту волосся, і лікування не потрібне.
Крок 2. Фізикальне обстеження та тести
Якщо є ознаки патології — стоншене волосся, ламкість, еритема, лущення чи зміни шкіри скальпа — варто визначити тип алопеції: дифузна чи вогнищева. Якщо є відповідне обладнання, використовуються інструментальні методи, в іншому випадку — класичне фізикальне обстеження, зокрема за допомогою лупи. Ефективним може бути тест на висмикування волосся: якщо в руці залишається 10–15 волосин, це свідчить про об’єктивне випадіння.
Крок 3. Збір анамнезу та аналіз способу життя
Ретельний анамнез — ключ до правильної діагностики. З’ясовуються:
- Інфекційні або хронічні захворювання
- Метаболічні порушення
- Фізичні стреси (операції, процедури)
- Соціальний стиль (наприклад, дреди, нарощування волосся)
Також враховується вік та стать: наприклад, при андрогенній алопеції у жінок може бути доцільним гормональне обстеження.
Крок 4. Діагностичне розмежування форм алопеції
При фокальних ділянках облисіння варто відрізняти:
- Тракційну алопецію
- Рубцеву алопецію
- Гніздову алопецію
- Інфекційні ураження
У випадку дифузного випадіння, після виключення метаболічних чи токсичних причин, можна говорити про телогенову алопецію. Обов’язкове виключення таких інфекцій, як сифіліс. Якщо пацієнт демонструє неадекватну поведінку або явні ділянки висмикування волосся, варто подумати про трихотіломанію та скерувати до психоневролога або психіатра.
Крок 5. Лабораторні дослідження — тільки за потреби
Пацієнти часто приносять багато непотрібних аналізів. Лікар повинен визначити доцільність кожного тесту. Наприклад:
- Гормональні дослідження — при андрогенній алопеції у жінок з гірсутизмом
- Дослідження функції щитоподібної залози — при підозрі на аутоімунну патологію
- Загальний аналіз крові — для виключення інфекцій
- Мікроскопія та лампа Вуда — для виключення мікозів
Крок 6. Ведення пацієнта: оцінка терапії та прихильності
Можливе і спонтанне одужання, особливо у молодих пацієнтів. Важливо враховувати:
- Емоційний стан пацієнта
- Прихильність до лікування
- Вік пацієнта (дитина чи дорослий)
- Стать пацієнта
- Розповсюдженість захворювання
- Прогресування захворювання
- Вартість лікування
Лікування має бути безпечним, простим у дотриманні і не обтяжливим.
Тактика ведення пацієнта
Вогнищева телопеція
Особливість вогнищевої алопеції — її непередбачуваний перебіг. Можливе як спонтанне відновлення волосся, так і прогресування без очевидної причини. Саме тому кожен клінічний випадок вимагає індивідуального підходу. Якщо лікування призначене, його ефективність слід оцінювати кожні три місяці.
Одним із ключових факторів успішної терапії є прихильність пацієнта до лікування. Якщо пацієнт не готовий до складних або тривалих схем, слід обрати максимально простий і безпечний підхід. Водночас, якщо пацієнт вмотивований, доцільно призначати лікування відповідно до протоколів.
Особливої уваги потребують діти. У педіатричній практиці допускається застосування міноксидилу, але з урахуванням ризиків. Препарат може викликати контактний дерматит, який, у свою чергу, може погіршити перебіг алопеції або спричинити нову — телогенову чи андрогенну. Також важливо враховувати емоційну складову: негативна реакція на побічні ефекти, особливо у підлітків, часто створює замкнене коло — більше стресу, більше випадіння.
Через страхи, пов’язані з міноксидилом, пацієнти часто відмовляються від терапії. У ЗМІ активно обговорюються побічні ефекти, включно з набряками, підвищенням тиску та гіпертрихозом. Тому лікар має детально пояснити співвідношення користі та ризику.
У випадках, коли лікування вже проводилось — наприклад, застосовувалися кортикостероїди, інгібітори кальциневрину, топічна імунотерапія — необхідно зібрати анамнез і скоригувати подальшу терапевтичну тактику.
Андрогенетична алопеція
Ця форма є хронічною і генетично зумовленою. Підхід до лікування залежить від статі та віку пацієнта, а також гормонального профілю. Якщо рівень андрогенів у нормі, можна обмежитися місцевими засобами.
Оцінювати ефективність лікування варто через 3, 6, а ще краще — через 12 місяців. Головне, щоб пацієнт усвідомлював: наше завдання — не виростити нове волосся, а зберегти наявне, зупинити втрату і покращити структуру. У пацієнтів з андрогенетичною алопецією фолікули продукують тонке, м’яке волосся ("дитячого" типу). Мета лікування — зробити його товстішим і сильнішим.
Телогенова алопеція
Найчастіше є реактивною — виникає після перенесеного стресу, гарячки, прийому медикаментів або змін у способі життя. Важливо визначити тригер і пояснити пацієнту, що ефект буде помітний не раніше ніж через 3 місяці, відповідно до циклів росту волосся.
На першій консультації слід одразу пояснити очікування, щоб пацієнт не кинувся самостійно приймати добавки або БАДи, що можуть лише погіршити ситуацію. Основне завдання — ідентифікувати тригер і нейтралізувати його. Лише тоді призначається підтримувальна терапія, з роз’ясненням: на відновлення щільності волосся потрібен щонайменше пів року.
Підхід до важких випадків
У ситуаціях, коли алопеція прогресує незважаючи на лікування, слід розглядати додаткові методи: психотерапію, імуносупресивні засоби, PRP-терапію, мезотерапію або системні препарати, за показаннями.
Також важливо виключити рубцеву алопецію — вона може бути спричинена хронічними дерматозами або травмами. В таких випадках першочергове завдання — зупинка запального процесу. Якщо немає ознак активного запалення (еритеми, лущення, перифолікулярної гіперемії), можна переходити до фаз відновлення росту волосся.
Коментує Бардова К. О. - к.м.н., доцент кафедри дерматовенерології, алергології, клінічної та лабораторної імунології НУОЗ України ім. П. Л. Шупика
