Атопічний дерматит – це хронічне захворювання зі складним перебігом, яке може виникати у людей різного віку. Його розвиток має генетичну детермінованість, а також вплив зовнішніх алергенів, таких як пильовий кліщ, що може викликати сенсибілізацію. Останні дослідження показують, що існує також аутоалерген, який підтримує розвиток цього процесу. Альфанак-алерген був виявлений на нуклеарних структурах у пацієнтів з атопічним дерматитом, що є цікавою новиною в наукових дослідженнях.
Атопічний дерматит часто супроводжується різноманітними коморбідностями, зокрема аутоімунними захворюваннями, такими як вітіліго, хронічна уртикарія, целіакія та хронічні захворювання кишечника. Це свідчить про необхідність скринінгу пацієнтів, щоб виявити супутні хвороби, які можуть погіршити загальний стан.
Патогенез та механізми свербіння
Патогенез атопічного дерматиту має аутоімунну природу, адже активуються B- та T-лімфоцити. У розвитку свербіння важливу роль відіграють молекули, зокрема інтерлейкін-31, який є найбільш потужним медіатором свербіння і активно вивчається в наукових дослідженнях. Крім того, інтерлейкіни 4 та 13 також мають значення у цьому процесі.
Одним із важливих аспектів є гістамінозалежні механізми стимуляції свербіння, які часто не згадуються, хоча їх роль у розвитку захворювання значна. Останні публікації, зокрема роботи польських вчених, акцентують увагу на прогалинах у терапії атопічного дерматиту, зокрема у використанні топічних кортикостероїдів. Попри існуючі побоювання щодо їх тривалого застосування, ці препарати можна використовувати до чотирьох тижнів без значного ризику для пацієнтів.
Проблеми лікування та терапевтичні стратегії
У Європі є проблеми з доступністю системної терапії для пацієнтів з атопічним дерматитом: 47% пацієнтів, яким потрібна системна терапія, її не отримують. Лише 17% пацієнтів отримують необхідне лікування. Також часто зустрічається надмірне використання топічних кортикостероїдів, що може викликати серйозні побічні ефекти, зокрема зміни в структурі кісток і підвищення ризику переломів.
Розчухування шкіри є ще однією проблемою для пацієнтів з атопічним дерматитом, оскільки воно може призводити до інфекцій, таких як герпетична екзема, варіцела-зостер і коксакі.
До 2017 року основними препаратами для лікування атопічного дерматиту були циклоспорин, метотрексат і системні кортикостероїди. Однак на 2024 рік на ринку з'явилося більше ефективних ліків, зокрема інгібітори янускіназ і блокатори інтерлейкінів 4 та 13.
Антигістамінні препарати в лікуванні атопічного дерматиту
Новітні біологічні препарати, які ефективно лікують атопічний дерматит, є дорогими. Тому антигістамінні препарати залишаються важливим етапом лікування цього захворювання. У європейських настановах щодо лікування атопічного дерматиту зазначено, що антигістамінні препарати не мали значного впливу на клінічний перебіг захворювання, але вони ефективно зменшують емоційне збудження та свербіння. Це свідчить про позитивний вплив антигістамінних засобів на симптоми, навіть якщо їх дія не змінює перебіг хвороби.
Для пацієнтів з екзематизацією антигістамінні препарати є необхідними. Зазвичай їх призначають на початкових етапах лікування, а згодом додаються інші ліки, якщо це необхідно.
Інгібітори янускіназ не протипоказані для одночасного застосування з антигістамінними препаратами, оскільки ці ліки впливають на різні механізми свербіння.
Таким чином, антигістамінні препарати залишаються важливою частиною терапії атопічного дерматиту, допомагаючи контролювати симптоми, зокрема свербіння, і покращувати якість життя пацієнтів.
Коментує д.м.н., професор кафедри інфекційних хвороб з курсом дерматовенерології ОНМедУ, багатопрофільний медичний центр «Ренесанс-Медікал» Запольський Максим Едуардович.
