Доповідь з конференції для практикуючих дерматологів та лікарів-інтернів, присвячена сучасному підходу до діагностики та лікування хронічної кропив’янки відповідно до міжнародних клінічних настанов.
У відео розглянуто класифікацію кропив’янки (гостра та хронічна), підтипи хронічної спонтанної та індукованої кропив’янки, роль аутоімунних механізмів, активації тучних клітин та дегрануляції мастоцитів. Окрему увагу приділено тригерам (фізичні та нефізичні фактори), міфам щодо харчової алергії, паразитарної інфекції, Helicobacter pylori та пошуку «винного продукту».
Обговорюється доказова стратегія ведення пацієнтів із хронічною кропив’янкою, необхідність регулярного прийому сучасних антигістамінних препаратів другого покоління та місце левоцетиризину в терапії.
Доповідь буде корисною лікарям, які працюють із пацієнтами з уртикарними висипами та ангіоневротичним набряком і прагнуть систематизувати підхід до ведення таких хворих.
Коментує лікар-дерматовенеролог Ганжа Вікторія Георгіївна
00:00 — Вступ. Актуальність проблеми хронічної кропив’янки
00:28 — Визначення та клінічні прояви: уртикарний висип, ангіоневротичний набряк
01:28 — Класифікація: гостра та хронічна кропив’янка
02:28 — Хронічна спонтанна кропив’янка: аутоімунні механізми
03:48 — Хронічна індукована кропив’янка: фізичні тригери
04:55 — Нефізичні форми: холінергічна, аквагенна, контактна
05:25 — Чи завжди це алергія? Патогенез та роль тучних клітин
06:25 — Міфи про харчову алергію та суворі дієти
07:47 — Паразитарні та інфекційні фактори: клінічні рекомендації
08:40 — Регулярний прийом антигістамінних препаратів другого покоління
09:16 — Левоцетиризин: показання, безпека, режим прийому
10:48 — Висновки: поетапна доказова терапія хронічної кропив’янкиї
