Останні дослідження все більше зосереджують увагу на бактерії, яка відіграє ключову роль у розвитку акне та інших патологічних процесів — Cutibacterium acnes. Ця анаеробна, грампозитивна, коменсальна бактерія є частиною нормального мікробіому шкіри. Вона добре почувається в ділянках із високою концентрацією сальних залоз, взаємодіючи з іншими бактеріями, такими як карінабактерії та стафілококи.
Взаємодія зі Staphylococcus epidermidis
Епідермальний стафілокок є важливим учасником патогенезу акне, взаємодіючи з Cutibacterium acnes. Ці бактерії можуть впливати одна на одну, іноді навіть пригнічуючи ріст конкурентів. Дослідження в цій сфері спрямовані на пошук способів балансування цих взаємовідносин, що може відкрити нові підходи до лікування акне.
Роль мікробіому у розвитку акне
Недавні дослідження свідчать, що наявність Cutibacterium acnes сама по собі не є основною причиною акне. Натомість, зміни в мікробіомі сально-волосяного фолікула сприяють його розвитку. Тоді як традиційні методи лікування були спрямовані на знищення бактерій, сучасні підходи акцентують увагу на стабілізації мікробіому. Найбільша концентрація Cutibacterium acnes спостерігається не в папулах і пустулах, а саме в комедонах, що сприяє розвитку запалень. Тому сучасні методи терапії орієнтовані на відновлення різноманітності мікрофлори.
Біологічні характеристики Cutibacterium acnes
Відомо шість філотипів Cutibacterium acnes, з яких 1A1 та 1A2 найбільше пов'язані з акне. Найбільш патогенним вважається філотип 1A1, а зменшення різноманітності мікробіому корелює з тяжкістю захворювання. Відтак, стратегія лікування акне тепер спрямована не на знищення бактерій, а на відновлення мікробного балансу.
Роль у розвитку інших захворювань
Cutibacterium acnes бере участь не лише у розвитку акне, а й може спричиняти інші патологічні стани. Зокрема, її наявність пов’язують із післяопераційними ускладненнями після імплантації грудних, очних, нейрохірургічних імплантів і протезів суглобів. Деякі дослідження навіть натякають на можливий зв'язок цієї бактерії з раком передміхурової залози та саркоїдозом, хоча ця тема ще потребує глибшого вивчення.
Біоплівки та фактори вірулентності
Філотип 1A1, а в меншій мірі 1A2, може утворювати біоплівки — мікробні спільноти, що прикріплюються до поверхонь і сприяють утворенню комедонів. Крім того, Cutibacterium acnes продукує фактори вірулентності, зокрема фактор Крісті-Аткінса-Мунка-Петерсона (CAMP), на основі якого навіть розглядається можливість створення вакцини проти акне.
Взаємодія з імунною системою та нові підходи до лікування
Cutibacterium acnes активує Т-хелпери 17-го типу (Th17), що також спостерігається при псоріазі. Окрім цього, бактерія продукує позаклітинні везикули, які можуть мати як позитивний, так і негативний вплив. У дерматології спостерігається зростання інтересу до екзосом, які працюють за подібним принципом.
Антибіотикорезистентність та альтернативні методи лікування
Історично для лікування акне широко застосовували антибіотики, проте їхнє надмірне використання призвело до розвитку резистентності. Дослідження 1990-2022 років у Греції та Іспанії зафіксували значне підвищення стійкості бактерій до кліндаміцину та еритроміцину. Сучасні терапевтичні стратегії спрямовані на обмеження використання антибіотиків та пошук альтернативних методів лікування, щоб зберегти баланс мікробіому і запобігти розвитку резистентності.
Висновок
Cutibacterium acnes відіграє важливу роль не лише в патогенезі акне, а й може бути причетною до інших захворювань. Тривають дослідження щодо її біологічних властивостей та взаємодії з іншими мікроорганізмами, що відкриває перспективи для розробки ефективніших терапевтичних підходів у дерматології та медицині загалом.
Коментує к.м.н., членкиня EADV Безвершенко Катерина
