«Шкірні захворювання, такі як інфекції, інвазії та окопні стопи можуть знищити бойову силу підрозділу, виводячи з ладу його солдатів. Роль, яку відіграють [військові] дерматологи у навчанні, впровадженні профілактичних заходів та лікуванні цих поширених захворювань, є незамінною. По-перше, дерматологи, які можуть виконувати функції консультантів, офіцерів профілактичної медицини та лікарів, повинні бути доступними при розгортанні підрозділів. Організація, яка забезпечить їм мобільність, щоб вони могли на місці надавати поради командирам підрозділів на місцях щодо превентивних стратегій, допоможе уникнути багатоденної втрати працездатності солдатів. По-друге, навчання нехірургічних медичних працівників діагностики та лікування шкірних захворювань має бути твердо закріплене як частина основного навчального плану. І, по-третє, необхідно продовжувати підтримувати дослідницькі зусилля, спрямовані на захисні та превентивні стратегії».
Серпень 1994 р. Вашингтон, округ Колумбія
Генерал-лейтенант Алсід М. Лануе, генерал-хірург армії США
Окопна стопа належить до ураження внаслідок тривалого впливу вологих умов (без промокання) у холодну погоду. Термін вживається ще з часів Першої світової війни, коли багато чоловіків у холодну вологу погоду протягом тривалого часу перебували в окопах. Даний стан був визнаний причиною значних втрат людських сил ще під час Грецьких кампаній, Наполеонівських та Кримських війн. Однак, цей досвід здається втраченим у новітніх арміях. У Європі протягом Другої світової війни були зафіксовані 11 000 випадків окопних стоп у листопаді 1944 року, зокрема більше ніж 6 000 випадків – лише в армії США.
Окопні стопи майже ідентичні у проявах (поступовий початок обмороження, але не встановлено максимальної температури, при якій може це розвинутися).
ІНШІ ДОДАТКОВІ ФАКТОРИ:
- дефіцит харчування;
- травми (натирання або ходіння на ураженій нозі), вплив вітру;
- невідповідний тип одягу та його цілісність, застій кровообігу;
- кисневе голодування тканин, спричинене перев'язкою, відсутністю руху, крововиливом чи шоком та невідповідною технікою обігріву ураженої кінцівки.
Клінічно
Окопна стопа – захворювання дуже підступне. Солдати не відчувають нічого, окрім холоду, аж до оніміння. Парестезія та біль можуть відчуватися при силових навантаженнях. При постійному впливі не відчувається дотик, біль та зміни температур (відчуття описується як «ходіння по шматку дерева»). Нога здається блідою та набряклою, може мати ознаки везикулобульозних уражень. Ступінь набряку при ішемічній або перегіперемічній стадії залежить від того, чи нагрівається нога протягом періоду впливу (який виражається у зменшенні набряку). Стопа може стати плямистою або пурпуровою, що означає наближення гангрени. Проте ризик цього є, як правило, мінімальним при відповідному догляді.
Гіперемічна або запальна стадія
Проявляється через кілька годин після знімання взуття і нагрівання кінцівки. Відчуття повертаються проксимально та дистально. Спочатку – як поколювання, що швидко прогресують до сильного жару та пульсуючого болю. При цьому солдатам важко терпіти тепло, їм комфортніше при охолодженні кінцівки.
Гіперестезія заміняє анестезію, окрім найвіддаленіших ділянок, які можуть залишатися нечутливими протягом тижнів або місяців. Нога швидко набрякає, пульсує та стає теплою, сухою й еритрематозною.
У легших випадках дана стадія досягає свого піку через 24 години. Важкі випадки можуть прогресувати від 48 до 96 годин та продукувати ділянки утворення пухирів і порушення кровообігу, на яких частіше спостерігається гангрена.
Можуть проявлятися крововиливи та екхімоз.
Легші випадки окопної ноги регресують повільно (від 1 до 4 тижнів) та часто супроводжуються лякаючими відлущуваннями в уражених ділянках. Складніші випадки прогресують до постгіперемічної стадії.
Хоча пацієнти із окопною стопою мають ризик виникнення сепсису, неускладнений перебіг цих травм не має системних проявів.
Постгіперемічні, або постзапальні стадії
Гаряча суха нога стає холодною, вологою, плямистою або повністю синьою, з відсутністю пульсу. Гострий біль при гіперемічній стадії замінюється глибоким болем, що відчувається віддалено і часто асоціюється з болем у менших суглобах. Гіперестезія та парастезія швидко зникають, хоча втрата чутливості може залишатися місяцями або й роками. Пізні зміни у солдатів зі складнішими ураженнями можуть включати атрофію шкіри, остеопороз, атрофію та деформацію м'язів.
Промокла стопа
Різновид окопної стопи у моряків. Клінічні прояви у солдат із промоклою стопою мають такі ж стадії прегіперемії, гіперемії та постгіперемії, як і у випадку класичної окопної стопи. Однак при виникненні промоклої стопи травма може поширюватися вище, включаючи коліна, стегна, сідниці, залежно від глибини занурення. Також через тривалий вплив розвинутися промокла стопа може вже у перший день, тоді як окопна стопа зазвичай починає розвиватися через кілька днів меншого і, можливо, переривчастого впливу.
Порівняння симптомів окопної стопи та промоклої стопи
|
Синдром |
Зона ураження |
Симптоми |
Прояви |
|
Окопна стопа |
Стопи |
Прегіперемічні |
Прегіперемічні: блідність, набряк, везикулобульозні ураження, дистальний ціаноз. |
|
Промокла стопа |
Стопи, в деяких випадках – коліна, стегна |
Такі ж |
Такі ж |
|
Синдром |
Систематичний вплив |
Час відновлення |
Патологічні зміни |
|
Окопна стопа |
Ні |
Видимі зміни спостерігаються через 4 тижні – 6 місяців, неврологічні та структурні зміни – через місяці (можуть бути постійними) |
Прегіперемічні: тромбоз, набряк, вазоконстрикція. |
|
Промокла стопа |
Ні |
Такі ж |
Такі ж |
|
Синдром |
Патогенез |
Вплив води |
Температура води |
Вплив температури |
|
Окопна стопа |
Пряме ураження судин холодом |
2-14 днів промоклі (не обов'язково занурені) |
15 °C |
Зниження температури пришвидшує ураження |
|
Промокла стопа |
Як при окопній стопі |
1 день або більше постійного занурення |
15 °C |
Як при окопній стопі |
|
Синдром |
Лікування |
Профілактика |
Фактори сприйняття |
|
Окопна стопа |
Припинення впливу води, уникнення навантаження, нагрівання тіла при піднятті та охолодженні стоп, повноцінне харчування, асептика, профілактика правця, профілактичні антибіотики, консервативний хірургічний підхід, відмова від куріння |
Індивідуальне навчання першої домедичної допомоги та виявлення ураження, постійна ротація із холодних вологих зон, повноцінне харчування, проінформованість керівного складу |
Залежність, втрата руху, травма, кисневe голодування, погане харчування, невідповідне нагрівання |
|
Промокла стопа |
Як при окопній стопі |
Закриті рятувальні човни, індивідуальні захисні костюми |
Як при окопній стопі |
Менеджмент/лікування
Щоб зменшити метаболізм та рефлекторне розширення судин, медичний працівник повинен підняти температуру тіла пацієнта (уражена кінцівка повинна залишатися холодною). Як правило, допомагає піднімання оголених ніг пацієнта в потоці холодного повітря від вентилятора (решта тіла залишається в теплі). Пацієнт відчує зменшення болю, набряку, гіперемії та спад везикуляції. Охолоджувати кінцівки варто до тих пір, доки не спаде стадія гіперемії і не відновиться циркуляція крові. Практика натирання ураженої кінцівки снігом або льодом спричиняє подальше травмування уражених тканин і заборонене у сучасній терапії.
Інші загальні заходи:
- уникнення навантажень, прямих травм;
- асептичні заходи;
- профілактичні антибіотики;
- відмова від куріння;
- профілактика правця;
- застосування анальгетиків;
- харчування з високим вмістом білка і переливання плазми (за необхідності).
Хірургічне втручання слід відкласти, щоб дозволити відбутися природному розмежуванню ушкоджених тканин (подумати щодо ампутації)
.Лікування постгіперемічної стадії
В основному, симтоматичне. Включає фізіотерапію, вправи та хірургічну корекцію деформації, ранню симпатикотомію (у тяжчих випадках може запобігти віддаленим наслідкам, таким як фіброз, контрактури та рубцювання; таке втручання потребує подальшого вивчення).
Попередження виникнення окопної стопи та промоклої стопи є складним, особливо в період воєнних дій. Найважливішим є правильний вибір, використання та догляд за захисним взуттям. Також важливими є індивідуальне навчання першої домедичної допомоги, виявлення проявів уражень, увага до особистої гігієни, часта ротація із вологих та холодних зон, повноцінне харчування та психологічний стан. Інформування командирів є обов’язковим для запобігання виникнення окопної стопи.
Виникнення промоклої стопи може бути попереджене використанням критих рятувальних човнів та наявністю захисних костюмів на кораблях у морі.
Шкіра є ефективним бар'єром проти звичайних впливів навколишнього середовища. Однак у воєнний час, коли солдат перебуває в середовищі, незвичному для звичайних умов мирного часу, незначні шкірні ушкодження та подразнення можуть прогресувати і призводити до виснажливих захворювань. У воєнний час знання та застосування принципів простого догляду за шкірою і рутинної гігієни є надзвичайно важливими. Вплив екстремальних температур, вологості та надмірного сонячного світла – це лише деякі з екологічних впливів, яким піддається шкіра. При подальшому пошкодженні пухирів і порізів, а також при нападах комах і мікроорганізмів захисний бар'єр шкіри порушується і солдати не можуть виконувати службові обов'язки.
За словами експолковника Огнібене, «...ризик смертності від дерматологічних хвороб є низьким, але захворюваність на звичайні хвороби шкіри може зробити солдат неефективними. Тому профілактика та лікування звичайних дерматологічних захворювань, а також розпізнавання тропічних хвороб та інфекцій мають бути центральними у практиці військової медицини».
Коментує д.м.н., професор Святенко Тетяна Вікторівнна
