Хімічна зброя – це вид зброї масового ураження, дія якої базується на токсичних властивостях хімічних речовин. Принциповими компонентами хімічної зброї є так звані бойові отруйні речовини, носії хімікатів.
Класифікація хімічної зброї
За впливом основної речовини: нервово-паралітичної, шкірно-наривної, задушливої дії, спрямована на токсичний вплив на кров (загальноотруйної дії), подразнювальної дії, психотропної дії.
За швидкістю ураження: швидкодіюча (не має періоду прихованої дії, клінічні прояви виникають протягом першої години після впливу отруйної речовини (зарин, зоман, Ѵх-інгаляційно, хлороціан, CS, CR)), сповільненої дії (має період прихованої впливу на людину понад годину (Ѵх, іприт, фосген, BZ)).
За стійкістю у довкіллі: стійка, зберігає вражаючу дію у зовнішньому середовищі понад годину після застосування, є джерелом тривалого зараження повітря (зарин, зоман, Ѵ-гази, іприт, люїзит, CЅ); нестійка, коли уражаюча дія зберігається до години після застосування (фосген, хлороціан, синильна кислота).
За ознакою застосування у бойових діях: призначена для ведення бойових дій, табельна (Ѵх, зарин, іприт, BZ, CS, CR) та у даний час не призначена для ведення бойових дій, але виробництво може бути швидко налагоджене з наступним застосуванням у бойових діях (синильна кислота, фосген, азотистий іприт, адамсит).
Шкірнонаривні отруйні речовини – це токсини, вплив яких на організм людини викликає гострі запально-некротичні ураження шкіри і слизових (сірчистий і азотистий іприт, люїзит). Мають маслянисту консистенцію, характеризуються високою температурою кипіння, низькою водорозчинністю і високим рівнем змішування з розчинниками органічного походження, тому швидко просочуються крізь взуття та одяг у шкіру.
Механізми токсичної дії
Речовини: іприт (сірчистий) – HD, азотистий іприт (HN-1, HN-2HN-3), люїзит.
Агрегатний стан – рідини; бойовий стан – аерозоль, пара, краплі; шляхи надходження в організм: усі (інгаляційний, пероральний з водою і їжею, через рани й опіки, через слизові); механізм токсичної дії – універсальний алкілуючий агент (утворює стійкі комплекси з білками, ферментами, нуклеїновими кислотами, порушуючи їхні функції). Спричиняє виразкові зміни шкіри і слизових, порушення кровотворення, імуносупресію, порушення регенерації та репарації, канцерогенез.
Особливості механізму дії люїзиту – алкілування тіолових (SH) груп ферментів (піруватоксиду).
Клінічний перебіг
Легкий ступінь ураження виникає при вдиханні пари у концентрації 0,004 г/м3/год. Латентний період – 10-12 годин. Протягом 2-6 годин після контакту з отруйною речовиною виникають перші симптоми. Очі починають гостро реагувати на світло, червоніють. Через 8-12 годин спостерігається відчуття сухості в роті, першіння у горлі, нежить, сухий кашель, втрата голосу, тобто виникають ознаки ринофаринголарингіту.
Через 15-17 годин на шкірі утворюються еритеми, почервоніння шкіри на внутрішній поверхні стегон, у пахвових западинах, згинах ліктів, статевих органах. Одночасно з місцевими симптомами інтоксикації проявляються загальні – нудота, блювота, головний біль, підвищення температури.
Види дії
Місцева – шкіра та слизові у місці безпосереднього контакту з токсичним агентом.
Резорбтивна – через потрапляння токсичного агента у кров та вплив на організм людини в цілому.
Характеристика резорбтивної дії
Температурна реакція. Зміна температури відзначається при всіх формах ураження від 37°С до 40°С та вище, залежно від важкості ураження.
Центральна нервова система. У більшості випадків, відзначається пригнічення її діяльності. Спостерігається депресивний стан, сонливість, загальна астенія, у важких випадках з несприятливим прогнозом можуть виникнути судоми.
Система гемопоезу. У перші дні інтоксикації спостерігається нейтрофільний лейкоцитоз. Далі розвивається лейкопенія з лімфопенією та зникненням базофілів (зсув праворуч). З боку червоної крові – поступово наростаюча анемія.
Система кровообігу. Відзначається нестійкість її діяльності. Тахікардія змінюється брадикардією. Далі розвивається слабкість міокарду, аритмія та падіння кров'яного тиску.
Система травлення. Уражається не тільки при місцевій, але й при резорбтивній дії. З'являється гіперсалівація, нудота, блювання.
Система екскрекції. У важких випадках у сечі з'являється білок та циліндри, які тримаються тривалий час. Крім цього, може розвинутися гострий геморагічний нефрит.
Метаболізм. Схуднення, з можливим розвитком кахексії. У сечі збільшується кількість азоту, аміаку, креатиніну, можлива глюкозурія. У крові – ацидоз.
Ступінь ураження середньої тяжкості виникає при концентрації 0,004-0,007 г/м3/год. Латентний період – 6-12 годин. На тлі яскраво вираженого кон'юнктивіту виявляються ознаки пошкодження органів дихальної системи. У людини спостерігається сильний кашель, рясні слизисто-гнійні носові виділення, утруднення дихання. При ковтанні і розмові виникає біль у горлі, кашель посилюється вночі, стає продуктивним через омертвіння слизової верхніх дихальних шляхів. Гіпертермія – до 38 °С. Тривалість перебігу становить 1-2 місяці та призводить до виникнення респіраторних ускладнень.
Тяжкий ступінь ураження виникає при концентрації 2 г/м3/год. Латентний період – 2-5 годин. Наявні всі вищевикладені ознаки, виникає ціаноз шкіри та слизових, токсична пневмонія з проявами недостності системи зовнішнього дихання, недостатності системи кровообігу. При несприятлиому перебігу – смерть, при сприятливому – можливе покращення за 2-3 тижні. На жаль, повне одуження неможливе.
Особливості ураження люїзитом
Люїзитні ураження верхніх дихальних шляхів, порівняно з іпритними ураженнями, є тяжчими через агресивний характер токсичного агента, що обумовлює менш сприятливий прогноз перебігу процесу. Вплив на шкіру та слизові – менш виражений.
Місцева дія
Стадія еритеми – час появи перших клінічних ознак, складає від 2-3 годин до 15 годин, еритема блідо-синюшна, межі розмиті, набряк слабко виражений, спостерігаються поодинокі крововиливи, специфічне свербіння, болить не сильно.
Бульозна стадія розвивається протягом 4-24 годин. Спочатку виникають дрібні везикули по периферії еритеми, які потім зливаються у великі багатокамерні пухирі з прозорим вмістом. Максимальний розвиток процесу припадає на 10-14 добу.
Стадія виразки – дно блідо-ціанотичне, поодинокі крововиливи, краї підриті.
Стадія загоєння має повільний перебіг, залежно від глибини ураження, може закінчуватись через 1-4 місяці, на місці ураження – стійкі ділянки темно-коричневої пігментації.
Перші ознаки ураження після закінчення періоду прихованої дії проявляються у вигляді свербіння, печіння та почервоніння шкіри у місцях контакту з рідким та пароподібним іпритом.
НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
CRDF Global Proprietary Information
Медичні заходи протидії шкірно-наривним речовинам
На шкірі:
- Знезаразьте.
- Накладіть суху пов'язку.
- Заспокойте та евакуюйте людину.
В очах:
Протягом 5 хв.: промийте водою від перенісся назовні, знезаразьте та накладіть суху стерильну пов'язку на очі, заспокойте потерпілого та евакуюйте до медичного закладу.
Через 5 хв.: знезаразьте уражені частини, накладіть суху стерильну пов'язку на очі, не промивайте очі, а заспокойте потерпілого та евакуюйте до медичного закладу.
Надання медичної допомоги. Протокол США
Специфічних антидотів немає. Лікування – симптоматичне.
Подразнення та біль в очах:
- промивання протягом 30 хв. дистильованою водою або стерильним фізрозчином (попередньо знеболити);
- стерильний вазелін для попередження злипання повік;
- для попередження інфікування – тетрациклінова мазь;
- не накладати пов'язки.
Ураження шкіри:
- свербіння: місцеві охолоджуючі препарати (наприклад, каламін лосьйон);
- дотримуйтеся протоколу лікування опіків;
- розгляньте застосування наркотичних знеболюючих.
Ураження дихальних шляхів:
- конікотомія може мати перевагу, порівняно з інтубацією трахеї, при значних ураженнях верхніх дихальних шляхів;
- не викликайте блювоту при проковтуванні агента;
- розгляньте додатковий кисень;
- за потреби застосуйте симптоматичну терапію: ларингіт – небулайзер 1 мг адреналіну + 4 мл фізіологічного розчину; бронхоспазм – протокол лікування бронхіальної астми (сальбутамол 5 мг дорослим і 2 мг дітям віком до 2 років + іпратропіум 0,5 мг дорослим і 0,25 мг дітям віком від 5 років), гідрокортизон в/в (100 мг дорослим, 5 мг/кг дітям); гостре ураження легень – розгляньте можливість неінвазивної вентиляції, якщо ж вона доступна, альтернативою може бути СРАР, може знадобитися інвазивна вентиляція.
Процедури. Вітчизняні рекомендації
Екстрені процедури з надання лікарської допомоги охоплюють наступні заходи:
- фрагментарна санітарна обробка;
- застосування спеціальних мазей для обробки очей;
- очищення шлунка за допомогою зонда;
- прийом абсорбуючих препаратів;
- призначення унітіолу – антидоту при інтоксикації люїзитом;
- протиопікові заходи.
Уражені ділянки шкірних покривів обробляються протисвербіжними та знеболюючими засобами. При необхідності проводиться терапія наявних хімічних опіків. Лікування уражених органів зору проводиться за допомогою консервативних методів із застосуванням антибіотиків, анестетиків, антигістамінних препаратів. Отруєння через органи травлення передбачає призначення спазмолітичних і гангліоблокуючих засобів, протишокову терапію. Пацієнту призначаються препарати, що попереджають розвиток вторинних інфекцій і запальних процесів. За допомогою антигістамінних препаратів, полівітамінних комплексів та біостимулюючих засобів посилюється захисна функція організму, яка постраждала внаслідок впливу отрути.
Коментують:
- д.м.н., професор Святенко Тетяна Вікторівна,
- д.м.н., професор Гур’єв Сергій Омелянович
