Термін «космецевтика» ввів у 1961 році засновник Товариства косметичних хіміків США Реймонд Рід (Newburger, 2009). Згодом цей термін був популяризований Альбертом Клігманом, який використав його у 1984 році для опису засобів, які «є чимось більшим, ніж засобами для фарбування шкіри, але й чимось меншим, аніж терапевтичний препарат» (Barros and Zaenglein, 2017).
За останні роки науково-технічний розвиток змінив розуміння клініцистами фізіології нормальної шкіри та того, як космецевтичні агенти можуть змінити її зовнішній вигляд шляхом фізичної модифікації та біологічної активації (Newburger, 2009). Зараз дермокосметика є розділом дерматології з науковим підходом до лікування різноманітних шкірних захворювань, у тому числі акне. Космецевтика є проміжним продуктом між ліками, що відпускаються за рецептом, і косметикою. Їхня кількість і популярність зростає, і вони можуть забезпечити іншу стратегію лікування як під час тривалої хвороби, так і в періоди рецидивів (Dreno et al, 2014).
Практикуючі лікарі часто можуть стикатися з ситуацією, коли їх просять рекомендувати схеми догляду за шкірою для пацієнтів з акне. Розуміння ролі різних космецевтичних засобів у лікуванні акне, а також доказової бази їхнього використання та потенційних побічних ефектів має дозволити лікарям ефективно й належним чином консультувати пацієнтів щодо переваг та недоліків цих продуктів.
Ніацинамід
Активна амінна форма ніацину (вітаміну В3) має кілька назв, включаючи ніацинамід та нікотинамід. Ніацинамід, на відміну від ніацину, легко всмоктується через шкіру (Barros and Zaenglein, 2017) і, залежно від його концентрації, має протисвербіжну, антимікробну, протизапальну, вазоактивну, фотозахисну, себостатичну та освітлюючу дію (Wohlrab and Kreft)., 2014).
Залежно від дози, при місцевому застосуванні ніацинамід посилює десквамацію та зменшує вироблення шкірного сала (Dréno, 2016).
У двох подвійних сліпих плацебо-контрольованих дослідженнях за участю двох груп, що складалися з японців та представників європеоїдної раси, було показано, що 2% ніацинамід для місцевого застосування знижує швидкість виділення шкірного сала у японських пацієнтів, одночасно знижуючи випадкові рівні шкірного сала, але не швидкість виділення шкірного сала в представників європеоїдної групи (Draelos та ін., 2006).
У проспективному подвійному сліпому рандомізованому, багатоцентровому дослідженні за участю 76 пацієнтів із помірними запальними вуграми (що проявлялися у вигляді 15 чи більше папул або пустул) порівняли ефективність двох гелів із 4% ніацинамідом та 1% кліндаміцином (Shalita et al, 1995). Обидва препарати зменшили тяжкість акне та кількість уражень від акне, водночас продемонструвавши покращення за шкалою глобальної оцінки лікарем запальних акне.
Статистично значуще зменшення кількості пустул, комедонів і папул було виявлене при місцевому застосуванні 4% ніацинамідного гелю протягом 8 тижнів у 41 пацієнта з акне легкого та помірного ступеня (Kaymak and Önder, 2008).
Подальше рандомізоване подвійне сліпе дослідження, у якому порівнювали ефективність 4% гелю ніацинаміду з 1% гелем кліндаміцину, що застосовувалися двічі на день у пацієнтів із помірними запальними акне, не виявило суттєвих відмінностей між двома групами щодо змін середньої кількості папул / пустул на обличчі на 4 та 8 тижнях лікування (Khodaeiani et al, 2013). Проте вони відзначили, що гелі ніацинаміду та кліндаміцину були значно ефективнішими для жирної та нежирної шкіри відповідно. Це можна пояснити відомою сильною протизапальною дією ніацинаміду (Grange та ін., 2009; Pietrzak та ін., 2009), який, як очікується, діятиме краще на жирній і, отже, більш запаленій шкірі (Zouboulis, 2004).
Акне пов'язане з порушенням бар'єрної функції шкіри, про що свідчить збільшення трансепідермальної втрати води (TEWL) (Ямамото та ін., 1995). Показано, що ніацинамід знижує трансепідермальну втрату води (TEWL), потенційно покращуючи бар'єрну функцію а, отже, зменшує чутливість шкіри з акне (Tanno та ін, 2000; Біссет, 2002; Мохаммед та ін, 2013). Побічні ефекти, пов'язані з місцевим застосуванням ніацинаміду (помірне печіння, еритема та свербіння), є легкими та рідкісними і зменшуються при тривалому застосуванні (Draelos та ін, 2006; Navarrete-Solís та ін, 2011).
АГК стоншують роговий шар, зменшуючи когезійність (з'єднання) клітин, посилюючи руйнування та зумовлюючи десквамацію (лущення) (Dréno, 2016). У низьких концентраціях 5-10% АГК діють на поверхневі шари шкіри, спричиняючи підроговий епідермоліз, розкриваючи комедони та пустули (Tung et al, 2000).
Подвійне сліпе рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження з використанням 10% гліколевої кислоти один раз на день як монотерапії легких акне показало значне покращення через 90 днів (Abels та ін., 2011).
АГК можна поєднувати як з терапевтично активними інгредієнтами, так і з косметичними процедурами для посилення терапевтичних ефектів і покращення переносимості та результатів (Green et al, 2009).
Кілька досліджень, проведених на сьогоднішній день, також показали ефективність поєднання гліколевої кислоти та ретинальдегіду як для лікування акне, так і для лікування пов'язаної з ними післязапальної гіперпігментації (Poli et al, 2005; Green et al, 2009).
Саліцилова кислота
Ця бета-гідроксикислота (БГК) та її похідна ліпогідроксикислота мають комедолітичні властивості, і було доведено, що вони ефективні у зменшенні кількості вугрових висипань шляхом регуляції оновлення рогового шару (Dréno, 2016). АГК та БГК можуть спричиняти залежне від рН подразнення шкіри, хоча цього можна уникнути, ретельно вибираючи рецептуру.
Було виявлено, що саліцилова кислота у рецептурах з рH 6,50 практично не зумовлює печіння, на відміну від рецептур з рН 3,12 (Merinville et al, 2009).
Жирні кислоти
Лінолева кислота (омега-6), альфа-ліноленова кислота (омега-3) та середньоланцюгові жирні кислоти, такі як лауринова кислота, відіграють низку різноманітних функцій, в тому числі мають позитивний вплив при акне, зокрема підтримують бар'єр проникності рогового шару шкіри, інгібують прозапальні цитокіни та сприяють загоєнню ран (McCusker i Grant-Kels, 2010).
Два подвійних сліпих плацебо-контрольованих рандомізованих дослідження, в яких вивчалося місцеве застосування лінолевої кислоти, показали зменшення розміру комедонів на 25% протягом одномісячного періоду лікування (Letawe et al, 1998), а при використанні у поєднанні з 4% ніацинамідом було виявлено, що, з точки зору загального клінічного покращення та дотримання пацієнтом режиму лікування, вона дещо переважає 1% гель кліндаміцину для місцевого застосування (Morganti et al, 2011).
У дослідженнях (як in vitro так і in vivo) було показано, що лауринова кислота має антимікробний вплив на Р. acnes (Dréno, 2016).
Інші агенти (засоби)
Було показано, що солі цинку (сульфат і глюконат) при місцевому та пероральному застосуванні для лікування акне мають антибактеріальну та протизапальну дію і можуть зменшувати вироблення шкірного сала (Dreno та ін., 1992; Brandt, 2013). Виявлено, що екстракт рослин вівса зменшує запалення та пригнічує бактеріальну адгезію P. acnes (Fabbrocini and Saint Aroman, 2014). Доведено, що низка інших натуральних інгредієнтів мають протизапальні, антиоксидантні та зволожуючі властивості. Це може бути використано у космецевтичному лікуванні акне, хоча щодо цього необхідні додаткові пошуки та клінічні дослідження.
Очищувальні та зволожувальні засоби
Було виявлено, що пацієнти з акне мають вроджене зниження цілісності рогового шару шкіри зі збільшенням трансепідермальної втрати води, що корелює з тяжкістю акне (Yamamoto et al, 1995). Крім того, деякі місцеві та пероральні препарати, які використовуються для лікування акне, можуть спричиняти зміни в епідермісі, які порушують бар'єрні функції, особливо проникність рогового шару (Del Rosso, 2013).
Збільшення трансепідермальної втрати води і зниження рівня гідратації призводять до подальшого запалення шкіри, подразнення, лущення та підвищення чутливості шкіри, що, в свою чергу, ускладнює подальше застосування місцевої терапії. Пероральний ізотретиноїн також порушує цілісність рогового шару, зумовлюючи відшарування корнеоцитів, помітно пригнічуючи вироблення шкірного сала та змінюючи мікрофлору шкіри (Del Rosso et al, 2016).
Цілісність функції епідермального бар'єру можна як захистити, так і покращити за допомогою відповідних очищувальних та зволожувальних засобів, і не варто недооцінювати важливість їхнього застосування у комплексному лікуванні пацієнтів з акне (Del Rosso, 2013).
Прихильність пацієнтів до призначеного лікування акне покращується, якщо шкіра не подразнена, і цю прихильність можна посилити шляхом використання відповідних засобів для догляду за шкірою (Dréno та ін., 2010).
Рекомендовані властивості засобу для очищення шкіри, який застосовується при акне
Піноутворення — здатність утворювати достатньо піни для видалення з поверхні шкіри десквамованих корнеоцитів, шкірного сала, бруду, макіяжу та інших небажаних субстанцій. Легке нанесення і змивання, не залишаючи слідів. Косметично приємний. Мінімальна ймовірність подразнення шкіри. Злегка кислий або нейтральний рН. Не містить алкоголю. Неабразивний.
Типовий космецевтичний режим догляду за шкірою, який призначається при легкому або помірному запальному акне (приклад)
Ранок: м'який пінистий очищувальний засіб, сироватка альфа- / бета-гідроксикислот (молочна / яблучна / саліцилова кислота), сироватка з 9-15% ніацинамідом, некомедогенний сонцезахисний крем на основі цинку.
Вечір: м'який пінистий очищуючий засіб, сироватка з ретинолом (2250 МО/г), сироватка з 9-15% ніацинамідом, некомедогенний зволожуючий крем (за потреби).
Скраби або інші механічні процедури можуть полегшити відлущування шкіри у багатьох пацієнтів, однак їх не слід пропонувати пацієнтам, які мають чутливу шкіру (Goh et al, 2016). Пацієнтам із чутливою шкірою або алергічним контактним дерматитом в анамнезі слід уникати засобів, що містять алергени, зокрема ароматизатори та консерванти (Decker and Graber, 2012). Було виявлено, що зволожуючі засоби, створені спеціально для шкіри з акне, зменшують сухість і відчуття печіння, пов'язані з порушенням бар'єру, чим покращують дотримання режиму лікування (Goh et al, 2016).
В ідеалі, в контексті акне, зволожуючі засоби повинні бути некомедогенними, не акнегенними, гіпоалергенними та не зумовлювати подразнення. Таким чином, гелі або легкі креми більш приоритетні, ніж важкі креми або мазі.
Зволожуючі агенти часто містяться в очищувальних або фотозахисних засобах і можуть використовуватися один або два рази на день залежно від потреби (Del Rosso et al, 2015). Використання зволожуючого крему перед застосуванням місцевих фармацевтичних засобів для лікування акне може зменшити ефект сухості та печіння (Goh et al, 2016).
Акне є хронічним рецидивуючим станом, і космецевтичні продукти, особливо ті, які спрямовані на один або кілька специфічних компонентів патогенезу, відіграють важливу роль як у профілактиці нових уражень, так і в підтриманні ремісії.
Космецевтичні продукти, як правило, добре переносяться і можуть використовуватися як самостійно, так і в синергії з фармацевтичними засобами (Dréno, 2016). Оскільки препарати для місцевого застосування мають низьку системну абсорбцію, використання космецевтичних препаратів, як варіант підтримання або лікування, може бути безпечнішим під час вагітності та лактації, ніж застосування фармацевтичних засобів (Murase та ін, 2014; Patel та ін, 2016).
Акне – хронічне запальне захворювання сальних залоз, яке має генетичну детермінованість. У підлітковому віці вражає чоловіків і жінок однаково, у дорослому віці більше зустрічається серед жіночого населення. Не схильне до самостійного виліковування. Чим раніше призначити адекватне лікування, тим раніше буде виліковування і менші негативні наслідки. Домашній догляд – ключ до успіху лікування на будь-якому етапі та будь-якій стадії.
За висновками перехресного опитування амбулаторних пацієнтів (130 респондентів), здійсненого Університетом Західної Вірджинії, головною скаргою у яких були акне, 45% звертаються до соціальних мереж, щоб отримати поради щодо лікування акне (54% жінок, 31% чоловіків, 41% підлітків і 51% дорослих). Найбільше використовують для цього платформи YouTube та Instagram (58%).
Користувачі соціальних мереж часто пробували безрецептурне лікування (81%) або зміну дієти (40%). Однак лише 31% учасників, які консультувалися в соціальних мережах, внесли зміни у своє життя, які повністю відповідають клінічним рекомендаціям AAD.
Коментують:
- д.м.н., професор Святенко Тетяна Вікторівна
- лікар-дерматолог, к.м.н. Наумова Людмила Олександрівна
