Наслідки довготривалої ринореї - ефективна взаємодія оториноларинголога та дерматолога

До дерматологічних проблем, які з'являються на тлі риніту або синуситу в ділянці навколо входу в ніс та крил носа, в першу чергу, належать:

• сикоз;
• герпес;
• дерматит подразнення;
• періоральний дерматит;
• загострення себорейного дерматиту та ін.

Механізми виникнення

Виділення, якими супроводжуються хвороби лор-органів, подразнюють та інтенсивно зволожують шкіру навколо ніздрів, що й призводить до інфекційних ускладнень, створює ґрати для інфекцій шкіри — герпесу, сикозу, артефактів.

Ще одним провокуючим фактором може стати алергічний нежить та постійне використання топічних спреїв, які містять глюкокортикостероїди.

Під час полінозу та подібних станів створюється патогенне середовище, сприятливе для розмноження шкідливих бактерій і мікробів.

Сикоз носа

Сикоз носа – це інфекційне захворювання, при якому в ділянці волосяних фолікулів відбувається запально-гнійний процес та уражаються тканини, розташовані в навколоносовій ділянці.

Збудниками захворювання є стафілококи і стрептококи.

Причини появи

Видалення волосся з ніздрів механічним шляхом може спричинити дане інфекційне захворювання. Аналогічно ситуація розвивається при отриманих мікротравмах в ділянці носа (наприклад, при використанні носової хустинки). Це стосується також тертя носа, подряпин, саден і порізів.

Усе це є факторами ризику, до яких також можна віднести:

• себорею;
• розлади гормонального фону;
• гіпертрофію сальних залоз.

Подібні захворювання часто переходять у хронічну форму. Обумовлено це тим, що на ділянці розкритих пустул починають утворюватися нові. Через це хвороба може тривати роками, з тривалими рецидивами, зниженням якості життя та ставить певне терапевтичне завдання перед лікарем.

Ринітіндуковані дерматити носа та запальні захворювання присінку носа

Актуальність проблеми

Контактний дерматит є серйозною проблемою для охорони здоров'я. За даними National Health and Nutritional Examination Survey (NHANES), поширеність контактного дерматиту в Сполучених Штатах становить 136 випадків на 10 000 осіб.

Орієнтовні річні витрати з приводу контактного дерматиту, включаючи прямі та непрямі витрати, у 1984 році перевищили 22 мільйони доларів у Сполучених Штатах. Однак нинішні показники захворюваності та витрат можуть бути в 10-50 разів вищими, ніж повідомляється.

Дані щодо захворюваності населення на хронічні неалергічні риніти варіабельні та становлять 4-31%, залежно від популяції, проте вважається, що у світі на дане захворювання хворіють щонайменше 200 млн. людей.

Епідеміологія алергічного риніту становить до 24% популяції.

Етіологія

• Частий механічний контакт зі шкірою носа.
• Різноманітні алергени (в першу чергу, місцеві засоби).
• Бактерії: золотистий стафілокок (зокрема, MRSA), епідермальний стрептокок.

Фактори ризику

• Хронічні риніти (алергічний та/або вазомоторний риніт).
• Використання місцевих засобів для лікування носа (топічні кортикостероїди, топічні деконгестанти, розчини для промивання носа).
• Часте використання антисептичних чи косметичних засобів, які застосовуються у ділянці носа.
• Наявність інших алергічних захворювань.
• Цукровий діабет.
• Тютюнопаління (у тому числі куріння електронних сигарет).
• Дитячий вік.

Патогенез

Внаслідок перманентного подразнення (користування носовичком або серветками) відбувається механічне «знімання шару жиру та води» зі шкіри, що призводить до зменшення захисних властивостей та підвищує проникність до антигенів.

Клініка ринітіндукованого дерматиту

• Наявність ринореї, яка спричиняє:
  • еритему;
  • біль;
  • свербіння.
• Рідше:
  • геморагії;
  • кірки;
  • ерозії;
  • пустули.

Діагностика

Ринітіндуковані дерматити – це загальна назва для хвороб, які виникають вторинно внаслідок ринореї, спричиненої хронічними ринітами. Тому для цих захворювань наявні типові клінічні ознаки дерматитів.

Окрім звичайного огляду та дерматоскопії, таким хворим обов'язково необхідно проводити передню риноскопію і скринінг на алергію.

Хронічні риніти як причина постійного механічного подразнення шкіри

Генетична схильність	→	Зовнішнє середовище (забрудненість повітря, домашні тварини, пилові кліщі, тютюнопаління, цвітіння рослин і т.д.)
↓	АЛЕРГІЧНИЙ РИНІТ	↓
Пренатальні фактори (Кесарів розтин, інфекції під час вагітності, вагітність у віці старше 40 років і т.д.)	←	Постнатальні фактори (інфекції в період до 1 року життя, застосування антибіотиків до 1 року життя, короткий термін грудного вигодовування і т.д.)

Гіподіагностика АР

Середній час від появи перших симптомів захворювання до встановлення діагнозу «Алергічний риніт» – 8 років. У 12% пацієнтів діагноз «Алергічний риніт» встановлюється у перший рік, у 50% пацієнтів – упродовж 5 років.

Більшість пацієнтів з АР навіть не здогадуються про наявність у них цього захворювання.

Пацієнтам із персистуючим (цілорічним) АР діагноз встановлюється у 2 рази рідше, ніж пацієнтам з інтермітуючим АР.

Сенсибілізація до побутових алергенів є причиною близько 30-40% назальних симптомів усіх пацієнтів з ринітом. Вірогідність діагностики персистуючого АР менша, ніж інтермітуючого АР.

Основним симптомом персистуючого АР є закладеність носа. Високою є частота коморбідних станів (риносинусити, бронхіальна астма і т.д.).

Типові алергени цілорічного алергічного риніту

• Пилові кліщі.
• Шерсть кота.
• Шерсть собаки.
• Грибок (кондиціонер).

Сезонні варіації цілорічних алергенів

Концентрація кліщів домашнього пилу збільшується при відносній вологості 45% (при 20 °С) та пов'язана з опалювальним сезоном.

Максимальна вираженість алергічного запалення слизової оболонки у сенсибілізованих до пилових кліщів пацієнтів спостерігається у період з жовтня по квітень, з піком у листопаді.

Максимальна секреція цитокінів, які беруть участь в алергічному запаленні при сенсибілізації до пилових кліщів, відбувається в осінній та весняний періоди.

Сезонність співпадає з сезонністю вірусних інфекцій, що утруднює діагностику.

У більшості пацієнтів із закладеністю носа є супутні анатомічні аномалії порожнини носа, найчастіше – викривлення носової переділки, що теж утруднює діагноз.

Цікава статистика

• 35,3% власників собак консультуються з приводу алергії та 19,6% у подальшому отримують лікування.
• 24,4% власників котів звертаються до лікаря з приводу своєї алергії, 11,1% у подальшому проходять лікування.
• Найчастішим алергічним проявом у власників тварин є алергічний риніт.
• Особливістю алергічного риніту власників тварин є тривала експозиція алергену та, як наслідок, постійна закладеність носа.

Лікування

Лікування основного захворювання (хронічні риніти)

• Елімінація алергену.
• Антигенспецифічна імунотерапія.
• Фармакотерапія топічними та системними засобами.
• Проведення ендоназальних хірургічних втручань (турбінопластика, септопластика).

Лікування дерматиту

• Навчання пацієнта.
• Уникання подразника, алергена.
• Місцеве лікування кортикостероїдами (мометазону фуроат).
• Місцеве лікування антагоністами кальциневрину (при його доступності та для тривалого застосування).
• Мазі, лосьйони, гелі для зволоження шкіри (при її сухості).
• Фототерапія.

Фурункул – гостре гнійне запалення сальної залози волосяного фолікула

Відзначається перебігом у дві стадії – інфільтрації та абсцедування, а також великою ймовірністю гнійних ускладнень. При невдалій тактиці ведення виникає синус-тромбоз, який за 12-24 години поширюється на протилежний бік. Є необхідність у госпіталізації хворого до ЛОР-стаціонару.

Сікоз (фолікуліт)

Гнійно-запальне захворювання волосяних фолікулів. Виникає внаслідок незначної травматизації шкіри носа (видалення кірок у носі, епіляція, надмірне витирання назальних виділень, прийом місцевих стероїдів). Може мати «агресивний» перебіг та зумовлювати утворення фурункулів і носові кровотечі. Потребує комплексного лікування.

Висновки

Тривала ринорея може провокувати розвиток дерматитів носа, тому лікування первинного захворювання є вкрай важливим при лікуванні дерматиту.

Найчастішою причиною ринореї у пацієнтів є алергічний (цілорічний) та неалергічний риніти. Для діагностики та лікування цих захворювань хворого необхідно скеровувати до отоларинголога та алерголога.

За маскою «простого дерматиту» може ховатися серйозне захворювання – фурункул носа (або інші гнійно-запальні захворювання), що може призвести до інвалідизації пацієнта або навіть його смерті.

Лікування гнійно-запальних захворювань на обличчі у ділянці «небезпечного трикутника» здійснюється тільки в умовах стаціонару.

Модератор трансляції - Святенко Тетяна Вікторівна.

Гість дискусійного клубу - Дєєва Юлія Валеріївна:

• Доктор медичних наук,
• Професор
• Завідувач кафедри оториноларингології НМУ імені О.О. Богомольця