Акне, незважаючи на велику кількість досліджень та увагу до цієї проблеми, продовжує залишатися важливою темою у дерматології. Кількість пацієнтів з акне зростає, і багато хто стикається з проблемами ефективності терапії. Це також супроводжується високою торпідністю до лікування та незадоволеністю результатами терапії, що підкреслює актуальність цієї дерматологічної проблеми.
Особливості патогенезу акне
Однією з основних характеристик акне є збільшення вироблення себуму, що супроводжується змінами в його складі. Зокрема, відбувається збільшення вмісту сквалену та тригліцеридів, а також зменшення воскових ефірів і жирних кислот. Важливою особливістю є зниження вмісту лінолевої кислоти в епідермальних ліпідах, що призводить до збільшення кількості висипань. Лінолева кислота інгібує активність 5-альфа редуктази, яка, в свою чергу, сприяє перетворенню дегідротестостерону в тестостерон.
Формування фолікулярного кератозу значною мірою залежить від гіперандрогенії. Збільшення рівня андрогенів також є важливою частиною патогенезу акне, оскільки це сприяє підвищенню рівня себуму, що може викликати закупорку пір.
Психологічні аспекти та інволюція висипань
Серед пацієнтів з акне часто спостерігається високий рівень невротизації, що ускладнює перебіг захворювання. Проблема акне особливо актуальна серед підлітків, зокрема, у 20% випадків у підлітків, акне зберігається довгий час, і інволюція висипань відбувається дуже повільно. Крім того, за останні роки збільшилася кількість пацієнтів старшого віку, зокрема після 30 років. Якщо 5 років тому таких пацієнтів було 15-20%, то зараз їхня кількість сягнула 43%.
Локалізація висипань
Акне може локалізуватися не тільки на обличчі та тулубі, але й на верхній частині тулубу та нижній частині спини, де спостерігається 22% випадків. Плечі також можуть бути уражені у 16% випадків. Хоча шия більше характерна для акне Тарди, в окремих випадках вона теж може бути уражена.
Роль мікроорганізмів та імунітет
Акне є інфекційно-запальним процесом, в якому патогенні та умовно патогенні мікроорганізми відіграють важливу роль. Постакне і косметологічні дефекти, такі як рубці та гіперпігментація, можуть серйозно впливати на психоемоційний стан пацієнтів. Атрофічні рубці зустрічаються у 85-90% пацієнтів, навіть якщо акне має легкий або середній ступінь тяжкості.
Генетичні фактори також мають великий вплив на розвиток акне. Варіації генів можуть визначати функціональну спроможність сальних залоз, склад шкірного секрету і активність процесів кератинізації. Крім того, імунна відповідь, яка взаємодіє з шкірними та кишковими мікроорганізмами, також має суттєвий вплив на перебіг хвороби. Взаємодія між екосистемою кишківника і акне індивідуальна для кожного пацієнта і залежить від харчування, способу життя та прийому ліків.
Лікування акне
Для ефективного лікування акне важливо враховувати як внутрішні, так і зовнішні фактори. Лікування має бути індивідуальним і включати врахування супутньої патології та психологічного стану пацієнта. Одним з основних препаратів є ретиноїди, які є основною лінією терапії для легкого та середнього ступеня акне. Ретиноїди допомагають запобігати проліферації та диференціації епітелію, зменшують утворення мікрокомедонів і запалення.
Бензоїлпероксид, в свою чергу, має антикомедогенну дію завдяки здатності генерувати вільні радикали, які руйнують стінки бактерій. Однак, антибіотики не рекомендуються як монотерапія через ризик розвитку резистентності, тому комбінована терапія є більш ефективною.
Висновки
Акне — це комплексне захворювання, що включає в себе численні фактори, які варто враховувати при його лікуванні. Для досягнення максимального ефекту важливо вибирати індивідуальну терапію, враховуючи патогенетичні механізми, психологічний стан пацієнта та супутні захворювання.
Коментує к.м.н., член EADV, UHRS та УАЛДВК Клягіна Наталія.
