Уртикарний васкуліт – це рідкісне захворювання шкіри, яке вражає дрібні судини і має рецидивуючий характер. Його прояви можуть бути схожими на звичайну кропив'янку, але з важливими відмінностями, що дозволяють відрізнити ці два стани. Однією з головних характеристик уртикарного васкуліту є те, що висипи, схожі на кропив'янку, зберігаються більше 24 годин, що є важливою діагностичною ознакою.
Особливості уртикарного васкуліту
Це захворювання часто супроводжується залишковою екхімотичною гіперпігментацією після загоєння висипань. Уртикарний васкуліт поділяється на два підтипи залежно від рівня комплементу в сироватці крові: нормокомплементемічний та гіпокомплементемічний. Гіпокомплементемічний підтип, в свою чергу, часто пов'язаний з циркулюючими аутоантитілами до комплементу C1q і має більш важкий перебіг, що може призвести до системного ураження органів.
Причини та тригерні фактори
Уртикарний васкуліт розглядається як захворювання, опосередковане імунними комплексами. У багатьох випадках тригерний фактор залишається невідомим, але можливим чинником є медикаментозне походження захворювання. У таких випадках уртикарний васкуліт класифікується як реакція гіперчутливості, при якій організм виробляє антитіла до різних антигенів, що активує каскад комплементу.
Зазвичай уртикарний васкуліт має ідіопатичний характер, тобто без визначеної причини. Однак він також може бути пов'язаний з прийомом певних ліків, інфекціями, аутоімунними захворюваннями сполучної тканини, мієлодиспластичними розладами та злоякісними пухлинами. Недавні дослідження зафіксували зв'язок між уртикарним васкулітом і такими інфекціями, як COVID-19 і грип.
Симптоми та перебіг захворювання
Уртикарний васкуліт може мати системний характер і вражати різні органи, включаючи кістково-м'язову, ниркову, легеневу, шлунково-кишкову та очну системи. Захворювання найчастіше вражає дорослих жінок, переважно з хронічними та системними захворюваннями.
Медикаментозно індукований уртикарний васкуліт став актуальною проблемою в сучасній медицині. Поліпрагмазія (паралельний прийом великої кількості ліків) значно ускладнює діагностику та лікування цього захворювання. Багато пацієнтів також приймають нутрицевтики, гепатопротектори, жовчогінні препарати та інші добавки, що можуть спричиняти розвиток васкуліту.
Реакція на ліки зазвичай проявляється через 3-10 днів після їх прийому, а ремісія настає через місяць після припинення прийому препарату. Пацієнти часто скаржаться на гастроінтестинальні симптоми, ниркові ураження та висипи, які тривають більше 24 годин. Висипання можуть бути різних розмірів, від 0,5 до 5 см, супроводжуватися пальпованою пурпурою, петехіями, екхімозами, пекучим болем і свербінням.
Уртикарний васкуліт у дітей
Хоча уртикарний васкуліт зустрічається у дітей рідше, ніж у дорослих, його прояви можуть бути характерними. У дітей часто спостерігаються залишкові гематоми після регресу висипу. Висипи у дітей погано піддаються лікуванню антигістамінними препаратами, що може свідчити про можливі системні захворювання сполучної тканини, зокрема червоний вовчак.
Діагностика уртикарного васкуліту
Діагностика уртикарного васкуліту передбачає використання скринінгових тестів, які є доступними і можуть бути проведені на первинному етапі. Гістопатологічно це захворювання схоже на лейкокластичний васкуліт, з фібриноїдним некрозом стінок судин і периваскулярними нейтрофільними інфільтратами. Важливим аспектом є правильний вибір ділянки шкіри для біопсії, яку слід брати з місць, де висипання триває понад 24 години. Біопсію рекомендується проводити хірургу в присутності дерматолога для підвищення діагностичної точності.
Лікування уртикарного васкуліту
Лікування уртикарного васкуліту є складним процесом, оскільки жоден засіб не має офіційного схвалення для терапії цього захворювання. Лікувальні стратегії базуються на випадках і ретроспективних дослідженнях. Перша лінія терапії – це антигістамінні препарати, які можуть бути застосовані як у стандартних, так і в підвищених дозах.
Таким чином, уртикарний васкуліт є складним захворюванням, яке потребує уважної діагностики та лікування, а також врахування численних факторів, які можуть сприяти його розвитку.
Коментує д.м.н., професор, Віце-Президент УАЛДВК, завідувачка кафедри шкірних та венеричних хвороб ДДМУ, засновниця Центрів дерматології і косметології професора Святенко, м. Дніпро, член AAD, EADV, IFSI Святенко Тетяна Вікторівна
