Захворювання слизової оболонки порожнини носа

Захворювання слизової оболонки порожнини рота

Захворювання слизової оболонки порожнини рота – проблема міждисциплінарна, адже порушення гормонального гомеостазу негативно впливає на здоров'я порожнини рота, а інфекції порожнини рота негативно впливають на перебіг серцево-судинних хвороб. Мікрофлору, яка є на пародонтальних карманах рота, виявляють і на клапанах серця. Таких хворих повинен лікувати як стоматолог, так і лікар загальної практики.

Класифікація захворювань слизової оболонки порожнини рота

Травматичні ушкодження (інсоляція, температурні, метеорологічні, механічні).
Інфекційні захворювання:
- ураження при інфекційних хворобах (скарлатина, кір, сифіліс);
- захворювання СОПР (вірусні, бактеріальні, грибкові).
Алергічні й токсикоалергічні захворювання.
Ураження СОПР при захворюваннях органів і систем (шкіри, ЖКТ, крові).

Герпевірусна інфекція та її клінічні прояви в стоматології

Група	Вид	Первинна інфекція	Реактивація вірусної інфекції, у тому числі в порожнині рота
HHV-1	HSV-1	Первинний герпетичний гінгівостоматит	Рецидивний герпес Рецидивний лабіальний герпес
HHV-2	HSV-2	Генітально-ректальний герпес, неонатальна HSV-інфекція, герпетичний менінгоенцефаліт, поперековий радикуліт, субклінічна інфекція, генералізована герпесвірусна інфекція	Хронічна інфекція шкіри, очей і слизових оболонок (skim, eyes and mouth – SEM), генітальний герпес, герпетичний менінгіт та/або енцефаліт, герпетичний кератит
HHV-3	VZV	Вітряна віспа	Оперізувальний герпес
HHV-4	EBV	Інфекційний мононуклеоз, енцефаліт новонароджених, лімфоїдна інтерстиціальна пневмонія у дітей, В-літинна лімфопроліферація	Волохата лейкоплакія, злоякісні пухлини порожнини рота – карцинома носоглотки, лімфома Беркітта, В-клітинна лімфома, плоскоклітинний рак. Ускладнює перебіг генералізованого пародонтиту. Лімфопроліферативний синдром
HHV-6	HHV-6А, ННВ-6B	Раптова екзантема (дитяча розеола)	Плоскоклітинний рак, цервікальна карцинома, червоний плаский лишай, лейкоплакія. Злоякісні лімфоми, інтерстиціальна пневмонія, гістіоцитарний некротичний лімфаденіт, імунодефіцит

Схема лікування герпесвірусної інфекції

Загальний режим	Дієтотерапія, споживання м'якої, подрібненої їжі, достатнє вживання води/рідини; при тяжких формах – стаціонарне лікування
Етіотропне лікування
Місцева противірусна терапія (призначається імунокомпетентним хворим з легким перебігом захворювания в поєднанні із системною противірусною терапією в імунокомпетентних пацієнтів із тяжким перебігом хвороби й в імуноскомпрометованих хворих)	Ацикловір, 5% крем – наносити на уражені ділянки кожні 4 год (5 разів на день) протягом 5 днів. Пенцикловір, 1% крем – наносити на уражені ділянки кожні 2 год протягом 4 днів. Призначення препаратів у продромальний період хвороби посилює терапевтичний ефект
Системна противірусна терапія (призначається імуноскомпрометованим хворим й імунокомпетентним пацієнтам із тяжким перебігом хвороби)	Ацикловір, таблетки по 200 мг – по 1 табл. 5 разів на день протягом 5 днів
Патогенетичне лікування
Засоби для місцевого застосування, які модулюють імунну відповідь організму
Засоби, які регулюють імунну відповідь	Ліофілізат інтерферону альфа-2b рекомбінантного людського – за схемою
Симптоматичне лікування
Системна знеболювальна та протизапальна терапія	Ацетилсаліцилова кислота, парацетамол, нестероїдні протизапальні засоби (натрію диклофенак)
Контроль утворення мікробного біофільма	Хлоргексидину біглюконат, 0,2% розчин – полоскати порожнину рота протягом 1 хв. 2 рази на день. Перекис водню, 6% розчин для полоскання – 15 мл розбавити в 0,5 склянки теплої води і полоскати порожнину рота протягом 2 хв. 3 рази на день
Місцева знеболювальна та протизапальна терапія	Холіну саліцилат та цеталконію хлорид

Кандидоз порожнини рота

Кандидоз порожнини рота може виникнути як у дитячому віці, так і в людей старших вікових груп. Гриби Кандида в нормі є у кожної людини, важливий лише їхній баланс в організмі. Нині для лікування адаптовано протоколи, зареєстровані в Євросоюзі.

Грибкові ураження слизової оболонки порожнини рота

Кандидоз	Candida albicans
Аспергільоз	Aspergillosis fumigatus
Гістоплазмоз	Histoplasmosis capsulatum
Бластомікоз	Blastomyces dermatitidis
Паракокцидіомікоз	Paracoccidioides brasiliensis
Мукомікоз	Order Mucorales
Криптококоз	Cryptococcus neoformans variety neoformans Cryptococcus neoformans variety gatii
Фузаріоз	Fusarium modiforme
Геотрихоз	Geotrichum candidum
Трихоспороноз	Trichosporon capirum
Споротрихоз	Sporothrix schenckii
Кокцидіомікоз	Coccidioides immiti

Класифікація кандидозу слизової оболонки порожнини рота (Axell et al., Samaranyale, Yaacob)

Первинний кандидоз

Вторинний кандидоз

Гострий (псевдомембранозні й еритематозні (атрофічні) вогнища ураження шкіри і слизової оболонки рота)

Хронічний (псевдомембранозний, еритематозний, гіперпластичний, вузликовий, бляшкоподібний)

Candida-асоційований (протезний стоматит, ангулярний хейліт, ромбоподібний глосит)

Первинний кератоз, ускладнений грибковою інфекцією (лейкоплакія, червоний плаский лишай, червоний вовчак)

Ураження шкіри та слизової оболонки рота як наслідок системного захворювання

Схема лікування еритематозного та псевдомембранозного кандидозу

Профілактичні (превентивні) заходи	Консультація із сімейним лікарем, відмова від антибактеріальних препаратів. Полоскання порожнини рота водою або чищення зубів після застосування інгаляційних кортикостероїдів
Етіотропне лікування
Місцеве	Міконазол гель наносити на ділянки ураження 4 рази на день після їди (не призначати пацієнтам, які вживають варфарин і статини)
Системне	Флуконазол, капсули по 50 мг – по 1 капсулі 1 раз на день протягом 7 днів, максимальна тривалість курсу – 14 днів (не призначати пацієнтам, які вживають варфарин і статини)
За наявності протипоказань до застосування міконазолу і флуконазолу	Ністатин, табл. по 500 000 ОД – по 1 табл. 3-4 рази на день (розсмоктувати в порожнині рота) протягом 7 днів
Симптоматичне лікування
Професійна гігієна порожнини рота
Застосування ополіскувачів	Хлоргексидин, 0,02% розчин – полоскати двічі на день протягом 7 днів, не призначати спиртовмісні ополіскувачі

Інші захворювання слизової оболонки порожнини рота

Червоний плаский лишай.
Лейкоплакія слизової оболонки щік.
Багатоформна ескудативна еритема.
Пухирчатка.
Непереносимість стоматологічних матеріалів для протезування.

Червоний плаский лишай має наступні форми:

типову (полігональні папули характерного рожевого кольору з ліловим відтінком);
гіпертрофічну (великі вузлики і бляшки з верукозною поверхнею);
атрофічну (з гіперпігментацією або без неї);
бульозну (субепідермальні пухирі);
виразково-еритематозну (розповсюджену, аж до вторинної еритродермії).

Класифікація хейлітів

Зворотний	Стійкий	При дерматозах та системних хворобах (поширені хвороби)
Простий	Актинічний	Червоний вовчак
Ангулярний (інфекційний)	Гранулематозний	Червоний плаский лишай
Контактний/екзематозний	Гландулярний	Ангіоневротичний набряк
Ексфоліативний	Плоскоклітинний	Пухирчатка
Зумовлений лікарськими засобами		Багатоформна ексудативна еритема
		Ксеростомія, хвороба Крона

Первинні хейліти – це запальні процеси на губах, які виникають при дії етіологічного чинника безпосередньо на червону облямівку, слизову оболонку чи шкіру губ.

Вторинні хейліти – це група симптоматичних хейлітів, що охоплює патологію губ, яка є симптомом інших хвороб організму.

Чинники впливу та лікування хейлітів

Захворювання	Чинники впливу	Лікування
Простий, катаральний хейліт	Облизування губ, метеорологічні чинники впливу	Рекомендації щодо умов навколишнього середовища Застосування бальзамів для губ, вазеліну, пом'якшувальних засобів, місцевих кортикостероїдів, мазей
Ангулярний хейліт	Інфекційні чинники, імунодефіцит (діабет, ВІЛ), механічний чинник, нестача поживних речовин (рибофлавін, фолієва кислота, залізо та ін.)	Усунення місцевих чинників Місцеві антимікотики, антисептики, антибіотики, місцеві кортикостероїди
Контактний / екзематозний хейліт	Атопія, контактні алергени / подразники	Кортикостероїд для місцевого застосування; седативна терапія; антигістамінні засоби
Ексфоліативний хейліт	Облизування / травма губ Психологічний стрес Нестача поживних речовин	Кортикостероїди Психотерапія
Зумовлений лікарськими засобами	Наркотичні речовини	Пом'якшувальні речовини Усунення лікарських засобів

Контактний / екзематозний хейліт

Екзематозний хейліт (cheilitis exzematosa) – це хронічне рецидивуюче алергічне захворювання червоної облямівки та шкіри губ. Бувають ізольовані, екзематозні ураження губ, але частіше – це симптом екземи шкіри.

Атопічний хейліт (cheilitis atopicalis) – симптом атопічного дерматиту або нейродерміту. Діагностується частіше у дітей 7-17 років.

Лікування атопічного хейліту

Загальне:

антигістамінні препарати;
вітаміни (В₂, B₆);
при тяжкій формі захворювання – короткий курс кортикостероїдної терапії (Преднізолон, Дексаметазон);
дієта (виключення солоної, гострої, пряної їжі, алкоголю, зменшення кількості вуглеводів).

Місцеві втручання:

кортикостероїдні мазі;
при ліхенізації – аплікація 10-20% іхтіолової мазі або 10% нафталанового лініменту.

Фізпроцедури: магнітотерапія, інфрачервоні промені, лазерна терапія.

Чинники впливу та лікування хейлітів

Захворювання	Чинники впливу	Лікування
Актинічний хейліт	Інсоляція	Місцеві кортикостероїди, кріотерапія хімічним пілінгом, електрохірургія, верміліонектомія, імунодепресанти та хірургія
Гранулематозний хейліт	Інші гранулематозні хвороби	Місцеві та системні кортикостероїди, антибіотики
Гляндулярний хейліт	Куріння, інсоляція, погана гігієна порожнини рота	Системні антибіотики Місцеві або системні кортикостероїди Хірургічне лікування
Плоскоклітинний хейліт	Невідомі	Кортикостероїди для місцевого застосування, імунодепресанти

Макрохейліт Мішера

Розвивається зазвичай раптово, причини виникнення – невідомі.
Характеризується значним збільшенням, розм'якшенням і нерівномірним ущільненням губи, на її поверхні можуть утворитися тріщини.
Уражаються обидві губи або тільки одна, іноді – щоки.
Губи збільшується в об'ємі поступово. Десни набрякають, набувають нерівної поверхні.
Процес потовщення губи починається без будь-яких попередніх запальних і алергічних процесів.
На відміну від синдрому Мелькерсона – Розенталя, при цій формі відсутній параліч лицьового нерва і складчастість язика.
Діагноз підтверджений гістологічно.

Ангулярний хейліт (МКХ-10: K13.0)

Ангулярний хейліт – це запалення куточків рота. Анатомічно це стає можливо, коли надлишкова шкіра в куточках рота спричиняє накопичення слини. При висиханні слини починається розтріскування шкіри. Пацієнт намагається знову змочувати ділянку слиною, щоб запобігти подальшому подразненню, однак його зусилля лише загострюють проблему. Надлишок вологи може призвести до вторинного зараження мікроорганізмами, зокрема Сandida або Staphylococcus. Це запалення може виникнути у будь-якої людини – від немовлят до людей похилого віку.

Фактори ризику розвитку ангулярного хейліту

Вік > 75 років.
Чоловіча стать.
Наявність зубних протезів.
Імунодефіцит.
Рідко – дефіцит поживних речовин (наприклад, недостатнє споживання вітамінів групи В може ускладнити кутовий хейліт).
Використання антибіотиків та терапія ізотретиноїном.
Інші супутні стани (цукровий діабет, запальні захворювання кишечника та імуносупресія).

Міждисциплінарний підхід у медицині є дуже важливим. Це перший крок до написання узгоджених напрацьованих сумісних протоколів ведення пацієнтів на шляху до покращення діагностування, лікування та профілактики хвороб людини.