ІІІ. Основна частина

Положення протоколу

Обґрунтування

Необхідні дії

1. Профілактика

Профілактика медикаментозної алергії розподіляється на заходи:

1. Загального порядку
2. Індивідуальні

1. Заходи загального порядку:

• боротьба з поліпрагмазією;
• зміна порядку роботи аптечних установ;
• підвищення контролю за ЛЗ, що відпускаються без рецепта;
• налагодження в ЗОЗ методів раннього виявлення і профілактики МА, їх ретельний облік.

2. Індивідуальні заходи:

• проведення роз’яснювальної роботи серед населення з метою попередження неконтрольованого використання ЛЗ.

Попередження наступних реакцій є важливою частиною лікування пацієнта. Йому повинна бути надана письмова інформація про те, застосування яких ЛЗ необхідно уникати. Такі ЛЗ необхідно підкреслити у виписці із ЗОЗ та інформувати лікаря загальної практики - сімейного лікаря. Корисними є браслети алергіків, коли є ризик внутрішньовенного введення ЛЗ в екстрених випадках, наприклад міорелаксантів, опіатів, пеніциліну або НППЗ. Фахівці ЗОЗ повинні повідомляти про побічні реакції ЛЗ за допомогою заповнення спеціальних карт відповідно до до чинного законодавства.

Обов’язкові:

1. Анкетування всіх пацієнтів перед призначенням медикаментозного лікування (див. додаток 1).
2. Уникати призначення відповідних ЛЗ у пацієнтів з окремими генетичними захворюваннями (див. таблиця 1).
3. Реєстрація ЛЗ, що спричинив алергічну реакцію, в карті амбулаторного або стаціонарного хворого.
4. Реєстрація несприятливих медикаментозних реакцій відповідно до чинного законодавства.

2. Діагностика

Детальна історія захворювання необхідна для точної діагностики медикаментозної реакції і повинна включати відомості про ЛЗ, дозу, оцінку часу та клінічну картину реакції. Це може свідчити про імунологічний механізм і визначати діагностичний процес і лікування. Шкірні проби не повинні застосовуватися для виявлення МА при відсутності клінічного анамнезу, що припускає IgE-опосередковану МА. При зборі скарг звернути увагу на характер висипу, інтенсивність, поширеність, свербіж, ураження слизових оболонок ротової порожнини, нудоту, ядуху, головокружіння, головний біль, порушення свідомості та її втрату.

• Детальний опис реакції
• Послідовність виникнення симптомів і їх тривалість:
  • проведене лікування (під час реакції);
  • результат.
• Послідовність появи симптомів після введення ЛЗ
• Чи вводився підозрюваний ЛЗ раніше, ще до даного курсу лікування?
• Як довго використовувався ЛЗ перед початком проявів алергічної реакції?
• Коли використання ЛЗ припинилося? Яким був ефект?
• Опис очевидців (пацієнт, родич, лікар)
• Захворювання, для лікування якого використовувався підозрюваний ЛЗ, тобто основне захворювання (яке може стати причиною виникнення симптомів)
• Перелік ЛЗ, які використовувалися під час виникнення побічної реакції алергії (включаючи ЛЗ, що регулярно застосовуються, а також ЛЗ, що відпускаються без рецепта, і засоби нетрадиційної медицини)
• Анамнез життя
• Алергічна реакція на інші ЛЗ
• Інші алергічні реакції
• Інші захворювання

Серійні зразки крові для дослідження рівня сироваткової триптази повинні бути взяті за підозри на анафілаксію

Обов’язкові:

1. Анкетування пацієнта (див. додаток 1):

• пацієнт заповнює опитувальник при підозрі на МА з обов’язковим підписом пацієнта під анкетою.

2. За наявності симптомів гострої алергічної реакції на ЛЗ лікар ЗОЗ заповнює карту реєстрації медикаментозної алергічної реакції (див. додаток 2).

3. Клініко-лабораторне обстеження пацієнта.

Під час огляду потрібно звернути увагу на:

• наявність набряків;
• зміни стану шкіри та слизових;
• стан верхніх та нижніх дихальних шляхів;
• стан серцево-судинної системи;
• системні прояви хвороби.

Пальпація.

Вимірювання артеріального тиску (АТ) на обох руках.

Вимірювання частоти серцевих скорочень.

Вимірювання пульсу.

Вимірювання температури тіла.

Вимірювання маси тіла.

Спірометрія та ЕКГ (за потреби).

Рентгенографія органів грудної клітки (за потреби).

Лабораторні обстеження: загальний аналіз крові з визначенням еозинофілів та швидкості осідання еритроцитів, біохімічний аналіз крові, глюкоза крові, загальний аналіз сечі (за показаннями), RW (за показаннями), ВІЛ (за показаннями), обстеження на наявність щодо антигенів (АГ) вірусних гепатитів B і С (за показаннями), дослідження калу на яйця гельмінтів (за показаннями), при анафілаксії – визначення базового рівня триптази.

4. Направлення на консультацію до лікаря-алерголога, лікаря-алерголога дитячого у випадку наявності в анамнезі документованої алергічної реакції на ЛЗ (див. додаток 4) з повним обстеженням пацієнта.

1. Надання первинної медичної допомоги при перших проявах анафілаксії (див. додатки 5, 6, 7).
2. Скерувати пацієнтів з медикаментозною алергією до алергологічного відділення: МА з клінічними проявами генералізованої кропив’янки, бронхоспазму, багатоформної еритеми, набряку Квінке, алергічного дерматиту, алергічного васкуліту, гострих токсико-алергічних реакцій (ГоТАР) І, ІІ ступеня тяжкості.

До реанімаційного відділення: при анафілаксії, МА з клінічними симптомами ГоТАР III, IV ступеня тяжкості.

4. Подальше обстеження

Обстеження осіб на МА здійснюється у ЗОЗ, що надають вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу.

Своєчасне направлення до ЗОЗ, що надають вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу, на обстеження та визначення причинного агента та надання подальших рекомендацій (див. додаток 4).

Генетичне захворювання

ЛЗ, якого слід уникати

Злоякісна гіперпірексія

Пароподібні (інгаляційні) анестетики, суксаметоній

Недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

Сульфони, нітрофурантоїн, метиленовий синій, примахін, хінолони, сульфаміди.
З обережністю: ацетилсаліцилова кислота, хлорохін, препарати вітаміну K, хінідин, хінін

Порфирія

Амфетаміни, анаболічні стероїди, антидепресанти, деякі антигістамінні препарати, барбітурати, деякі бензодіазепіни, цефалоспорини, деякі пероральні протизаплідні засоби, діуретики, похідні ріжків, гормонозамісна терапія, прогестогени, сульфаміди, сульфонілсечовина

Недостатність псевдохолінестерази

Суксаметоній

Повільні ацетилятори

Прокаїнамід, сульфасалазин

Недостатність тіопурин-S-метилтрансферази

Азатіоприн (виявляє токсичну дію на кістковий мозок)

1. Профілактика

Специфічної профілактики не існує, чинники МА та перехресних алергічних реакцій наведені в пункті 4.1 розділу IV. Запобігання використанню підозрюваного в реакції ЛЗ, а також його аналогів та перехресно-реагуючих ЛЗ, до остаточного визначення.

Проінформувати пацієнта про запобігання використання ЛЗ, що раніше спричинив МА, або подібних до нього ЛЗ та пояснити план дій на випадок розвитку алергічної реакції (див. розділ IV, приклад індивідуального плану надзвичайних дій при анафілаксії).
До остаточного визначення ЛЗ, що спричинив МА, та встановлення діагнозу надати пацієнту заключення / лист з описом його побічної реакції на ЛЗ (підозрюваний) та рекомендаціями щодо запобігання прийому певних ЛЗ та щодо прийому альтернативних ЛЗ. Створення локального реєстру пацієнтів з МА.

2. Діагностика

Детально зібраний анамнез є важливим першим кроком на шляху до точної діагностики медикаментозно-індукованої реакції. Він повинен включати відомості про ЛЗ (доза, спосіб і терміни введення) разом з природою / характеристикою, часом початку, особливостями розвитку (прогресії) та зникнення симптомів (примітка*).

Дуже важливим є співпраця лікаря-алерголога / лікаря- імунолога з лікарем - анестезіологом на етапі обстеження пацієнта з періоперативною МА. Ретельне фізичне обстеження може допомогти визначити можливі механізми, що лежать в основі несприятливих медикаментозних реакцій, і хід подальшого обстеження (див. таблиця 3).

Шкірна проба уколом, так званий шкірний прик-тест, і внутрішньошкірні проби підтверджують IgE- опосередкований характер сенсибілізації; аплікаційні проби (патч- тести) або відстрочені результати внутрішньошкірних тестів - свідчать про сповільнене реагування або Т-клітиннозалежний процес, спрямований на конкретний ЛЗ. Тим не менш, всі результати шкірних проб повинні завжди інтерпретуватися в рамках відповідних клінічних проявів.

Внутрішньошкірні тести частіше можуть викликати системні алергічні реакції і, отже, повинні виконуватися тільки після проведення шкірних прик-тестів досвідченим персоналом в умовах стаціонару з обладнанням для реанімації.

Сироваткова триптаза, серинова протеаза, що вивільняється з тучних клітин, є єдиним в даний час показником крові для діагностики гострих алергічних реакцій.

Дії лікаря-алерголога, лікаря-алерголога дитячого ЗОЗ під час консультації: Обов’язкові:
1. Оцінка факторів ризику розвитку та ко-факторів МА (див. таблиця 2).

1. Збір анамнезу (див. додаток 3).
2. Об’єктивне клінічне дослідження.
3. Диференціальна діагностика клінічних проявів МА.
4. Визначення об’єму алергологічного дослідження з урахуванням передбачуваного механізму реакції гіперчутливості на ЛЗ (див. додаток 8).
5. Консультація інших спеціалістів за показаннями.
6. Для проведення шкірних прик-тестів та інтрадермальних (внутрішньошкірних) тестів з причинними та / або альтернативними ЛЗ (в залежності від типу та тяжкості форм первинної реакції) скерувати пацієнта у алергологічне відділення або спеціалізований центр ЗОЗ (в умовах стаціонару).
7. При реакціях негайного типу в анамнезі - визначення IgE специфічних до певних ЛЗ (перелік дуже обмежений).
8. При анафілаксії - оцінка рівня триптази (базового).

3. Лікування

На амбулаторному етапі лікуються пацієнти з проявами:

• негенералізованої кропив’янки;
• набряку Квінке легкого ступеня.

Лікар надає рекомендації щодо виду ЛЗ, які може застосовувати пацієнт.

Направлення до стаціонару.

У алергологічному відділенні лікуються пацієнти з:

• генералізованою кропив’янкою;
• багатоформною еритемою;
• набряком Квінке середньо-тяжкого та тяжкого ступеня;
• проявами бронхоспазму;
• ГоТАР І та ІІ ступеня тяжкості.

У реанімаційному відділенні міських лікарень, алергологічного центру лікуються пацієнти з МА із проявами:

• набряку Квінке з локалізацією в ділянці гортані;
• ГоТАР ІІІ та ІV ступеня тяжкості;
• анафілаксії.

1. Надання первинної медичної допомоги при перших проявах анафілаксії (див. додатки 5, 6, 7).
2. Лікування МА легкого ступеня в залежності від клінічних проявів згідно з існуючими стандартами лікування.
3. Скерувати пацієнтів до алергологічного відділення з клінічними проявами МА: генералізованої кропив’янки, бронхоспазму, багатоформної еритеми, набряку Квінке, алергічного дерматиту, алергічного васкуліту, ГоТАР І, ІІ ступеня тяжкості.
4. Скерувати пацієнтів до реанімаційного відділення: при анафілаксії, МА з клінічними симптомами ГоТАР III, IV ступеня тяжкості.

4. Госпіталізація

Підставою для госпіталізації до алергологічного відділення є МА з проявами:

• генералізованої кропив’янки;
• багатоформної еритеми;
• набряку Квінке середньо-тяжкого і тяжкого ступеня;
• бронхоспазму;
• ГоТАР І та ІІ ступеня тяжкості.

Підставою для госпіталізації в реанімаційне відділення є МА з проявами:

• набряку Квінке з локалізацією в ділянці гортані;
• ГоТАР ІІІ та ІV ступеня тяжкості;
• анафілаксії.

1. Лікування МА середнього та тяжкого ступеня в залежності від клінічних проявів згідно з існуючими стандартами лікування.
2. При анафілаксії – визначення рівня триптази (базового).

5. Подальше спостереження та обстеження

Обстеження пацієнтів з МА здійснюється лікарем-алергологом, лікарем-алергологом дитячим ЗОЗ, що надає вторинну (спеціалізовану) або третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу в умовах стаціонару (проведення шкірного тестування).

До остаточного визначення ЛЗ, що спричинив МА, та встановлення діагнозу надати пацієнту заключення / лист з описом його побічної реакції на ЛЗ (вказати підозрюваний ЛЗ) та рекомендаціями щодо запобігання використання певних ЛЗ, а також щодо використання альтернативних ЛЗ.

Алергологічний паспорт пацієнта та браслет рекомендовано надати пацієнту тільки після встановлення остаточного діагнозу, підтвердженого специфічними IgE або позитивними шкірними прик-тестами, внутрішньошкірними або провокаційними тестами.

Провокаційні тести проводяться у ЗОЗ, що надають третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, (спеціалізованому центрі в умовах стаціонару).

1. Надати пацієнту заключення з інформацією про запобігання використання ЛЗ, що раніше спричинив МА, або подібних до нього ЛЗ. Рекомендувати альтернативні ЛЗ та пояснити план дій на випадок розвитку алергічної реакції (див. розділ IV, приклад індивідуального плану надзвичайних дій при анафілаксії).
2. З метою визначення ЛЗ, що спричинив МА, скерувати пацієнта до алергологічного відділення або спеціалізованого алергологічного центру (в умовах стаціонару) для проведення шкірного, провокаційного тестування.

Вік

Молоді повнолітні більш схильні до ризику розвитку несприятливих медикаментозних реакцій на ЛЗ, ніж діти та люди похилого віку

Стать

Жінки більш схильні до ризику розвитку несприятливих медикаментозних реакцій на ЛЗ, ніж чоловіки

Спадковість

Атопія може провокувати більш серйозні та важкі реакції. Г енетичний поліморфізм. Супутнє захворювання на ВІЛ, герпесвірусні інфекції (ПВГ1, Г2, Г3, ЕБВ, ЦМВ та інші), кістозний фіброз (через часте використання антибіотиків)

часте використання антибіотиків)

Імунний статус

Попередня МА або попередня позитивна алергічна шкірна проба на переносимість ЛЗ

Пов’язані з ЛЗ

Хімічні властивості ЛЗ

Бета-лактамні складові, нервово-м’язові блокатори, радіоконтрастні речовини, НІШЗ зустрічаються найбільш часто. Високомолекулярні компоненти / гаптенформуючі препарати більш імуногенні

Спосіб застосування

Несприятливі медикаментозні реакції на ЛЗ виникають частіше при зовнішньому застосуванні ніж при парентеральному / пероральному

Дозування

Часте або тривале застосування

Положення протоколу

Обґрунтування

Необхідні дії

1. Профілактика

Запобігання використанню підозрюваного у реакції ЛЗ, а також його аналогів та перехресно-реагуючих ЛЗ, до остаточного визначення причини МА.

1. Надати пацієнту заключення з інформацією про запобігання використання ЛЗ, що раніше спричинив МА, або подібних до нього ЛЗ. Рекомендувати альтернативні ЛЗ та пояснити план дій на випадок розвитку алергічної реакції.
2. Створення бази даних (реєстру) пацієнтів з МА, анафілаксією і ГоТАР.

2. Діагностика

Детально зібраний анамнез є важливим першим кроком на шляху до точної діагностики медикаментозно- індукованої реакції.
Дуже важливим є співпраця лікаря- алерголога / лікаря- імунолога з лікарем-анестезіологом на етапі обстеження пацієнта з періоперативною МА. Ретельне фізичне обстеження може допомогти визначити можливі механізми, що лежать в основі несприятливих медикаментозних реакцій, і хід подальшого обстеження (див. таблиця 3). Шкірна проба уколом, так званий шкірний прик-тест, і внутрішньошкірні проби підтверджують IgE-опосередкований характер сенсибілізації; аплікаційні проби (патч-тести) або відстрочені результати внутрішньошкірних тестів – свідчать про сповільнене реагування або Т-клітиннозалежний процес, спрямований на конкретний ЛЗ. Тим не менш, всі результати шкірних проб повинні завжди інтерпретуватися в рамках відповідних клінічних проявів. Внутрішньошкірні тести частіше можуть викликати системні алергічні реакції і, отже, повинні виконуватися тільки після проведення шкірних прик-тестів досвідченим персоналом в умовах стаціонару з обладнанням для реанімації. Сироваткова триптаза, серинова протеаза, що вивільняється з тучних клітин, є єдиним в даний час показником крові для діагностики гострих алергічних реакцій. Можливість проведення провокаційного медикаментозного тесту повинна розглядатися тільки після того, як інші дослідження були вичерпані і діагноз залишається під сумнівом. Основною метою медикаментозної провокації має бути виключення лікарської чутливості / непереносимості, але вона також може бути використана для діагностики або підтвердження переносимості альтернативних ЛЗ. Зазвичай не рекомендується проводити провокаційну пробу з певним ЛЗ, якщо попередня реакція на нього була небезпечною для життя пацієнта, хоча можна проводити провокаційні тести з альтернативними ЛЗ. Медикаментозна провокація повинна проводитись персоналом, який має досвід її проведення за наявності відповідних засобів реанімації.

Обов’язкові:

1. Збір анамнезу (див. додаток 3).
2. Об’єктивне клінічне дослідження.
3. Диференціальна діагностика клінічних проявів МА.
4. Алергологічне обстеження з урахуванням передбачуваного механізму реакції гіперчутливості на ЛЗ (див. додаток 8).
5. При реакціях негайного типу в анамнезі – визначення IgE специфічних до певних ЛЗ (хоча їх перелік дуже обмежений).
6. Проведення шкірних прик-тестів та інтрадермальних (внутрішньошкірних) тестів з причинними та / або альтернативними ЛЗ (в залежності від типу та тяжкості форм первинної реакції (не раніше 4-6 тижнів після повного регресу всіх клінічних симптомів), проводиться в стаціонарних умовах досвідченим лікарем-алергологом, лікарем-алергологом дитячим з досвідом роботи у галузі МА та за наявності всіх необхідних заходів для лікування анафілактичного шоку в разі необхідності.
7. При анафілаксії – оцінка рівня триптази (базового).

Бажані:

В разі, якщо результати шкірних тестів негативні, проведення провокаційних тестів – за показаннями (для окремих ЛЗ) і за наявності інформованої письмової згоди пацієнта (для дітей – дитини та її батьків) в умовах стаціонару ЗОЗ, який має спеціалізований алергологічний центр і має досвід діагностики МА.

3. Лікування

1. Відсутність ефекту від терапії на попередніх етапах лікування.
2. Лікування ускладнень основного алергічного захворювання (бронхіальна астма, алергічний риніт, алергічний дерматит тощо).
3. Тяжка супутня соматична патологія.
4. Якщо немає відповідної альтернативи, медикаментозна десенсибілізація може бути проведена для одного курсу лікування, особливо антибіотиками, ацетилсаліциловою кислотою, таксанами і хіміотерапевтичними препаратами на основі платини.

Амбулаторне лікування МА легкого ступеня – в залежності від клінічних проявів згідно з існуючими стандартами лікування.

4. Госпіталізація

Госпіталізації підлягають:

а) пацієнти, в яких верифікація діагнозу можлива тільки в госпітальних умовах;

б) пацієнти з ускладненнями МА для проведення відповідного лікування;

в) пацієнти з тяжкою супутньою соматичною патологією.

1. Лікування МА середнього та тяжкого ступеня, ускладнень – в залежності від клінічних проявів згідно з існуючими стандартами лікування.
2. Проведення діагностики з метою підтвердження діагнозу МА (див. пункт 2. Діагностика).

Бажані:

1. За показаннями – проведення медикаментозної десенсибілізації за відсутності відповідної альтернативи (для окремих груп ЛЗ) за наявності інформованої письмової згоди пацієнта (для дітей – дитини та її батьків) в умовах стаціонару ЗОЗ, який має спеціалізований алергологічний центр і досвід діагностики та лікування МА.

5. Подальше спостереження

Пацієнту необхідно надати чіткі рекомендації щодо запобігання прийому ЛЗ, які мають перехресні властивості з тими, до котрих у пацієнта була алергічна реакція, та які можуть призводити до повторних реакцій.

Повторні огляди пацієнтів проводяться тільки за наявності іншої алергологічної патології (бронхіальна астма, тяжкий алергічний риніт, алергічні дерматити та інші) та в залежності від тяжкості перебігу хвороби.

Рекомендовано надати алергологічний паспорт пацієнта та браслет пацієнту після встановлення остаточного діагнозу, підтвердженого визначенням специфічних IgE або позитивними шкірними (прик-тест, внутрішньошкірні) або провокаційними тестами з ЛЗ.

Надати пацієнту заключення з інформацією про запобігання використання ЛЗ, що раніше спричинив МА, або подібних до нього ЛЗ. Рекомендувати альтернативні ЛЗ та пояснити план дій на випадок розвитку алергічної реакції (див. розділ IV, приклад індивідуального плану надзвичайних дій при анафілаксії).

Положення протоколу

Обґрунтування

Необхідні дії

1. Первинна профілактика

Заходи первинної профілактики не розроблені.

2. Діагностика

Диспетчер:

1. приймає виклик;
2. встановлює точний час початку захворювання (через скільки хвилин, годин, днів після початку використання ЛЗ виникли симптоми);
3. скеровує виїзд бригади швидкої медичної допомоги.

Лікар станції (відділення) швидкої та невідкладної медичної допомоги визначає:

1. план невідкладних заходів;
2. скеровує госпіталізацію пацієнта.

Виявити загальний алергологічний, імунологічний анамнез та алергічні реакції на ЛЗ. Проведення фізикального обстеження
Оцінка загального стану та життєво важливих функцій:

1. за показаннями усунути порушення життєво важливих функцій організму - дихання, кровообігу.

Візуальна оцінка:

1. уважно оглянути шкірні покриви, ротоглотку;
2. провести аускультацію легень та серця.

3. Лікування

Диференціювати гострий стан і почати надання екстреної допомоги. Епінефрин може врятувати життя пацієнта, тому повинен бути негайно введений у вигляді першої лінії лікування при анафілаксії.

Блокатори Н1- та Н2-гістамінових рецепторів системної дії можуть полегшити шкірні симптоми анафілаксії.

Системні ГКС можуть бути використані, оскільки вони можуть знизити ризик респіраторних симптомів пізньої фази.

Пацієнтів, які виявляли дихальну недостатність, слід ретельно оглядати принаймні впродовж 6-8 годин.

Пацієнтів, які виявляли нестабільність кровообігу, слід оглядати протягом 12-24 годин.

1. Першочергове лікування

Епінефрин може врятувати життя пацієнта, тому повинен бути негайно введений у вигляді першої лінії лікування при анафілаксії.

Епінефрин слід вводити внутрішньом’язово в середину зовнішньої частини стегна 0,01 мг/кг р-ра 1:1,000 (1 мг/мл); максимум 0,5 мг (дорослий) або 0,3 мг (дитина).

У пацієнтів, які потребують повторних доз епінефрину, введення повинні здійснюватися принаймні через кожні 15 хвилин.

У випадку неадекватної реакції на дві або більше доз епінефрину внутрішньом’язово, його можна вводити у вигляді вливання (інфузії) з проведенням відповідного кардіомоніторингу у відділенні невідкладної (екстреної) допомоги, інтенсивної терапії у супроводі лікарів.

2. Другочергове лікування

1. Слід зупинити дію тригера анафілактичної реакції.
2. Надання правильного положення тілу пацієнта для попередження аспірації. Пацієнта з анафілаксією слід покласти на спину з піднятими нижніми кінцівками, якщо він виявляє нестабільність кровообігу, перевести у позицію «сидячи», якщо він виявляє ознаки дихальної недостатності, або у рятівне положення на боці, якщо пацієнт втратив свідомість.
3. Всім пацієнтам з анафілаксією слід вводити високу концентрацію кисню через маску - до 6-8 літрів за хвилину.
4. Застосовувати стандартні методи для відновлення прохідності дихальних шляхів та профілактики аспірації.
5. Швидко ввести 1-2 літри розчину натрію хлориду 0,9 % через катетер (5-10 мл/кг в перші 5-10 хвилин дорослому; 10 мл/кг дитині).
6. Для полегшення симптомів бронхоспазму додатково ввести інгаляційні бета-2-агоністи.
7. За показаннями – проведення серцево-легеневої реанімації.

3. Третьочергове лікування

1. Для полегшення шкірних симптомів – блокатори Н1- та Н2-гістамінових рецепторів системної дії.
2. З метою зниження ризику розвитку респіраторних симптомів пізньої фази – введення системних ГКС.
3. Моніторинг стану пацієнта (при дихальній недостатності – протягом 6-8 годин, при нестабільності кровообігу – протягом 12-24 годин).

4. Догоспітальний етап

Пацієнтів у критичному стані та за наявності показань необхідно транспортувати до найближчого реанімаційного відділення на шляху слідування машини швидкої медичної допомоги.

Під час транспортування продовжувати введення епінефрину при нестабільності гемодинаміки та ГКС інфузійно, а також проведення заходів для забезпечення адекватного дихання та кровообігу.

5. Госпіталізація

Пацієнти при тяжких проявах МА потребують госпіталізації до реанімаційних відділень або палати інтенсивної терапії.

Госпіталізації в алергологічне відділення підлягають пацієнти з МА із проявами:

• генералізованої кропив’янки;
• багатоформної еритеми;
• набряку Квінке середньо-тяжкого і тяжкого ступеня;
• бронхоспазму;
• ГоТАР І та ІІ ступеня тяжкості.

Госпіталізації до реанімаційних відділень лікарень, де функціонують алергологічні центри, підлягають пацієнти з МА із проявами:

• набряку Квінке з локалізацією в ділянці гортані;
• ГоТАР ІІІ та ІV ступеня тяжкості;
• анафілаксії.