Лікування хронічної кропивниці у дітей та дорослих в умовах первинної ланки охорони здоров'я

2. Загальні відомості

Кропив'янка являє собою пухирний висип, що супроводжується свербінням і має міграційну активність, після якої рідко залишаються сліди.

Алергічні папули при кропив'янці зберігаються на одному місці протягом не більше 24 годин, хоча у пацієнтів можуть щодня виникати нові висипання, через що висипка може справляти враження постійної.

Ангіоневротичний набряк (гігантська кропив'янка) є більш глибоким набряком, виникнення якого відбувається за тим самим механізмом, що і розвиток пухирної висипки, причому обидві патології можуть спостерігатися одночасно.

Хронічна кропив'янка є захворювання шкіри, для якого характерні зазначені вище симптоми, що триває протягом більше шести тижнів.

Активність захворювання може змінюватися з кожним днем, але уртикарна висипка у разі її виникнення спостерігається майже кожен день.

Частота розвитку ангіоневротичного набряку може становити від разу на тиждень до 1-2 разів протягом року.

При хронічній спонтанній кропив'янці (ХСК) пухирний висип і ангіоневротичний набряк можуть виникати без специфічних тригерів. Це відноситься і до хронічної ідіопатичної кропив'янки, хоча цей термін більше не використовується.

При хронічній індукованій кропив'янці (ГІК) виникнення висипу пов'язане з дією специфічного тригера, як, наприклад, штрихове подразнення шкіри (дермографізм), тиск на шкіру, вплив холоду або підвищення центральної температури тіла, як, наприклад, при фізичному навантаженні (холінергічна кропив'янка). Висип при ХІК виникає на відносно короткий період часу (менше однієї години).

У деяких пацієнтів можуть одночасно спостерігатись різні типи хронічної кропив'янки.

Хронічна кропив'янка є захворюванням шкіри зі схильністю до самостійного розрішення. Багато пацієнтів повідомляють про зникнення симптомів протягом 6 місяців, але частина хворих потребує лікування для придушення симптомів протягом багатьох років. Методів специфічного лікування хронічної кропив'янки відсутні.

Хронічна кропив'янка значно впливає на якість життя пацієнтів, і значення цього фактора не слід недооцінювати. Мета лікування – забезпечити повне зникнення шкірного висипу. На пацієнтів з частковим контролем симптомів їхня хвороба значно впливає через невпевненість хворих щодо ймовірності загострень у майбутньому.

Хронічна кропив'янка не є життєзагрозним захворюванням. Розвиток анафілактичного шоку може супроводжуватись виникненням уртикарного висипу, але анафілактичний шок має іншу природу.

Пацієнтам з хронічною кропив'янкою та відсутністю інших симптомів не потрібне призначення спеціальних досліджень крові.

Чинники, що посилюють перебіг захворювання

У ході бесіди з пацієнтами необхідно наголосити, що хронічна кропив'янка є шкірним захворюванням, а не алергією.

Мінливий характер цього захворювання змушує пацієнтів намагатися ідентифікувати його тригери – зокрема продукти харчування. Однак насправді тактика уникнення не гарантує профілактичного ефекту щодо хронічної кропив'янки, хоча відомо, що алкоголь, спеції та деякі види їжі можуть сприяти посиленню симптомів у частини пацієнтів. Нерідко поява уртикарного висипу може збігатися за часом із прийомом їжі. Переносність продуктів харчування – тобто відсутність висипів після споживання тих чи інших продуктів може бути приводом для скасування харчових обмежень. У цьому плані корисним може бути ведення щоденника харчування.

НПЗП та опіоїдні препарати мають здатність загострювати перебіг хронічної кропив'янки, не будучи при цьому причиною її розвитку. Інгібітори АПФ можуть провокувати розвиток ангіоневротичного набряку без утворення пухирного висипу, що є приводом для скасування цих лікарських засобів.