Кропив’янка — поширене, але часто неправильно трактоване захворювання. Більшість людей схильні вважати її виключно проявом алергії, хоча це не завжди так. Насправді, у багатьох випадках кропив’янка зумовлена іншими причинами.
Що таке кропив’янка?
Клінічно кропив’янка проявляється обмеженими елементами уртикарного висипу, що підвищуються над рівнем шкіри. Вони можуть мати різну форму — від округлої до неправильної, розміри — від 1 см до кількох сантиметрів, і часто зливаються. Свербіж є типовим симптомом, що значно погіршує якість життя, особливо у дітей.
Гостра та хронічна форма
Розрізняють гостру та хронічну форми кропив’янки. Умовною межею між ними вважають шість тижнів: якщо симптоми тривають довше — йдеться про хронічну форму.
Гостра кропив’янка зазвичай зникає протягом 24 годин або навіть за кілька хвилин, але може рецидивувати. Висип не залишає після себе змін на шкірі, за винятком подряпин від розчухування.
Хронічна кропив’янка — це рецидивуюче захворювання, яке може супроводжуватись або не супроводжуватись ангіоневротичним набряком. У половини пацієнтів такий набряк присутній. Характерні ознаки — ділянки набряку з еритемою, виражений свербіж, швидке відновлення шкіри (від 30 хвилин до 24 годин).
Ангіоневротичний набряк може з’являтися протягом хвилин або годин і бути небезпечним, особливо якщо вражає дихальні шляхи.
Причини та патогенез
Патогенез пов’язаний з активацією тучних клітин, гістаміном та іншими біологічно активними речовинами. Серед основних тригерів:
- вірусні інфекції (особливо у дітей),
- харчові продукти, що містять гістамінолібератори (напр., полуниця),
- медикаменти (особливо НПЗЗ),
- укуси комах.
Кропив’янка може бути проявом алергії, однак далеко не завжди.
Супутні стани
Гостра кропив’янка може бути пов’язана з мастоцитозом, уртикарним васкулітом, аутоімунними захворюваннями (наприклад, системний червоний вовчак, ювенільний ідіопатичний артрит, системні васкуліти).
Хронічна кропив’янка часто супроводжує алергічні захворювання, патології щитоподібної залози, аутоімунні хвороби та цукровий діабет.
Діагностика
Діагноз базується на клінічній оцінці та детальному зборі анамнезу, включаючи:
- наявність вірусних інфекцій,
- споживання продуктів з гістамінолібераторами,
- укуси комах,
- вживання медикаментів.
Алергологічний анамнез та виявлення супутніх захворювань є ключовими. Лабораторна діагностика не є визначальною, за винятком випадків, коли підозрюється алергія (можна визначити алерген-специфічні IgE).
Диференційна діагностика
Слід враховувати:
- шкірні захворювання,
- аутоімунні стани,
- уртикарний васкуліт.
Якщо після висипу залишаються сліди, необхідно виключити уртикарний васкуліт.
Лікування
Основне лікування — антигістамінні препарати ІІ покоління, що діють на гістамінові H1-рецептори. До них належать:
- цетиризин,
- лоратадин,
- дезлоратадин.
Застосування глюкокортикостероїдів як доповнення не має переконливих доказів ефективності та вважається сумнівним методом терапії.
Коментує лікар-педіатр вищої категорії Риков Олексій Аркадійович
